Спеціалізовану медичну допомогу надають лікарі-фахівці в спеціалізованих лікувальних установах фронту із застосуванням необхідних видів мед. оснащення. Спеціалізована медична допомога - вищий вид кваліфікованої медичної допомоги, що передбачає найбільш повне і широке використання останніх досягнень тієї чи іншої галузі медичної науки в практиці лікування уражених і хворих.
В ході Великої Вітчизняної війни в СРСР була створена струнка, науково обґрунтована система спеціалізованої медичної допомоги. У післявоєнний період на основі вивчення та критичного аналізу отриманого досвіду відбувається подальший розвиток і вдосконалення спеціалізованої медичної допомоги.
У зв'язку з можливим застосуванням засобів масового ураження можуть з'явитися абсолютно нові контингенту уражених і хворих, які потребують спеціалізованої М. п.
Надання спеціалізованої М. п. може здійснюватися в польових рухомих шпиталях (хірургічному, терапевтичному, інфекційному, неврологічному), у госпіталі для легкораненых і в евакуаційних шпиталях. В залежності від кількості вступників уражених і хворих, які потребують в тому чи іншому вигляді спеціалізованої медичної допомоги, та наявного в даний момент числа лікувальних установ можуть бути створені госпіталі, цілком спеціалізовані за одним профілем або мають у своєму складі спеціалізовані відділення.
Спеціалізація госпіталів здійснюється як введенням в їх штати фахівців та необхідного оснащення, так і шляхом надання хірургічного і терапевтичного польових рухомих шпиталях спеціалізованих груп медичного
посилення з окремого загону спеціалізованої медичної допомоги.
Одним з основних вимог, що пред'являються до організації мед. допомоги у військово-польових умовах, є наступність і послідовність у проведенні лікувально-профілактичних заходів на основі єдиних принципів надання мед. допомоги ураженим і хворим. Наступність у лікуванні досягається насамперед єдиним розумінням патологічних процесів, що відбуваються в організмі людини при ушкодженнях і захворюваннях, і єдиними методами профілактики і лікування уражень і захворювань військового часу. Разом з тим наступність медичної допомоги і лікування може бути здійснена тільки в тому випадку, якщо на кожному наступному етапі мед. евакуації буде відомо, що зроблено на попередньому етапі, яка М. п. і коли була надана ураженого або хворому. Це досягається чітким веденням мед. документації, зокрема ретельним заповненням первинної медичної картки і веденням історій хвороби (див. Лікувально-евакуаційне забезпечення військ, Етапне лікування).
Важливою вимогою до організації М. п. у військово-польових умовах є також своєчасність її надання. М. п. повинна бути надана у строки, найбільш сприятливі для подальшого відновлення здоров'я ураженого або хворого. Особливе значення має своєчасне проведення невідкладних заходів першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги.
Своєчасність надання медичної допомоги досягається включенням в склад військ діючої армії необхідних штатних сил і засобів медслужби, найшвидшим виносом і вивезенням уражених і хворих з поля бою або з вогнищ масового ураження та їх транспортуванням на етапи мед. евакуації, чіткою організацією роботи на етапах. Важливе значення має також раціональна розстановка етапів мед. евакуації.
См. також Медична служба цивільної оборони.
