Прогноз туберкульозного М. в більшості сприятливий. У 1958 р. летальність становила 6,6% . В даний час вона має тенденцію до подальшого зниження. Віддалені катамнестичне спостереження показують, що більшість хворих, які перенесли туберкульозний менінгіт, знаходиться в доброму або задовільному стані. У частини хворих є зниження інтелекту або підвищення нервової збудливості. Більшість хворих, які перенесли туберкульозний М., цілком задовільно пристосувалося до соціального життя. Одужали вчаться в школі, а деякі в інститутах. Однак хворий, який переніс туберкульозний М., навіть і без видимих залишкових явищ вимагає тривалого спостереження та після закінчення лікування.
Діагноз ставиться на підставі даних анамнезу (контакт з хворим на туберкульоз), поступового розвитку хвороби та описаної типової клінічної картини. В окремих випадках туберкульозного М. з гострим переходом від продромальних явищ до менінгеальним, коли можуть виникнути діагностичні труднощі, вирішальне значення має дослідження спинномозкової рідини.
При диференціальній діагностиці насамперед слід мати на увазі інші форми менінгіту: серозний М., вірусної етіології і гнійні. Вони зазвичай відрізняються гострим початком. Для них не типові вегетативно-судинні порушення, зміни особистості і поведінки хворого, що характеризують перший період туберкульозного М. Менінгеальні симптоми при туберкульозному М. наростають поступово, пізніше настає ураження черепно-мозкових нервів. При серозному менінгіті прозора спинномозкова рідина зазвичай має лімфоцитарний клітинний склад, вміст білка в межах норми або незначно підвищений, цукру - нормальне. При гнійних М., особливо при менінгококовому, труднощі в діагностиці можуть виникнути при ранньому застосуванні антибіотиків, коли спинномозкова рідина досить швидко стає прозорою і за складом може мати схожість з туберкульозним менінгітом. Однак при гнійних М. вміст цукру зазвичай буває нормальним, випадання плівки, як і при серозному М., на відміну від туберкульозного М., не спостерігається. Велике значення має раннє бактеріологічне дослідження спинномозкової рідини.
Менінгеальний синдром при загальних інфекціях (черевний тиф і паратифи, грип, жовтяниця та ін) виключається на підставі даних анамнезу, детального аналізу клінічної картини, складу крові і спинномозкової рідини. Від абсцесу туберкульозний менінгіт відрізняють на підставі наявності при першому можливого джерела захворювання, типових змін крові (лейкоцитоз), раннього виникнення поступово наростаючих вогнищевих симптомів (ністагм, паралічі, судоми та ін).
