Військово-медична освіта - система навчання і виховання різних категорій медичного складу Збройних Сил (лікарів, фельдшерів, фармацевтів та ін), що проводиться в спеціально призначених для цього військово-медичних навчальних закладах. Така система навчання охоплює: а) первинне військово-медична освіта, що отримується поряд із загальною медичною освітою (вища, середня, нижча), яке забезпечує початкове формування різних контингентів військово-медичного складу; б) військово-медична освіта, що отримується шляхом удосконалення медичного складу з метою підвищення рівня його спеціальної підготовки та військово-медичної кваліфікації. Тісно пов'язана з військово-медичною освітою військово-медична підготовка, яка проводиться: а) з усім кадровим особовим складом медичної служби - у системі бойової та спеціальної підготовки військ; б) зі студентами цивільних медичних навчальних закладів у процесі отримання ними первинного М. о. або удосконалення; в) з медичним складом запасу - шляхом періодичного проведення навчальних занять, зборів або короткострокових курсів.
Система військово-медичної освіти в різних країнах залежить від ряду умов, серед яких найважливіше значення мають: прийнята в даній країні система медичної освіти, організація збройних сил та порядок їх комплектування особовим складом медичної служби, економічні можливості країни. В принципі можна виділити три основних типи системи первинного військово-медичної освіти.
Перший тип характеризується тим, що військово-медична освіта повністю поєднується з первинним загальним медичною освітою та проводиться протягом всього курсу навчання у військово-медичних навчальних закладах (військово-медичних академіях, інститутах або училищах). Саме такий тип системи військово-медичної освіти лікарського складу ~ історично склався в Росії, де в цілях підготовки військових лікарів була заснована ще в 1798 р. (значно раніше, ніж у багатьох інших країнах) Медико-хірургічна, згодом Військово-медична академія. За таким же типом будувалося військово-медична освіта лікарського складу в Німеччині та Австрії до другої світової війни, а в даний час в Польській Народній Республіці та деяких інших країнах.
Другий, більш поширений тип системи військово-медичної освіти передбачає формування військово-медичного спеціаліста по завершенні
первинного общемедицинского освіти шляхом додаткового (від декількох місяців до 1 - 11/2 років) циклу навчання призываемого на військову службу медичного складу військовим і військово-медичним предметів у спеціальних центрах підготовки, вищих військово-медичних школах, вищих військово-медичних інститутах та ін Така система військово-медичної освіти прийнята в США, Англії, ФРН, Югославії, частково у Франції та ряді інших країн.
Третій тип системи військово-медичної освіти є проміжним між першими двома. Він передбачає поєднання військово-медичного та общемедицинского освіти лише на завершальному етапі підготовки військово-медичного фахівця, наприклад на старших курсах медичного інституту (факультету). Типовим прикладом такої системи військово-медичної освіти була підготовка лікарів для Збройних Сил СРСР на військових факультетах, заснованих при деяких медичних інститутах незадовго до початку Великої Вітчизняної війни.
Кожна з систем військово-медичної освіти має свої позитивні і негативні сторони. Однак найбільш струнке і цілеспрямоване навчання медичного складу Збройних Сил, який поєднується з його військовим вихованням, досягається при першому з них.
Удосконалення медичного складу, як і його первинне навчання, здійснюється різними шляхами. Воно може бути короткостроковим або при підготовці висококваліфікованих військово-медичних фахівців досить тривалим. Для удосконалення медичний склад може прикомандировываться до відповідних військово-медичних закладах (лікарні, лабораторії) або перебувати в спеціально створених для цієї мети навчальних закладах.
У нашій країні удосконалення військових лікарів відбувається на курсах удосконалення офіцерів медичної служби (КУОМС) та факультеті удосконалення Військово-медичної академії ім. С. М. Кірова.
Прийнята в СРСР система військово-медичної освіти передбачає: вивчення марксизму-ленінізму, освоєння комплексу загальномедичних і спеціальних медичних дисциплін відповідно до профілю освіти (військовий лікар, лікар-спеціаліст, фельдшер, зубний лікар і т. д.), а також комплексу військових та військово-медичних дисциплін. Вся система навчання будується таким чином, щоб виховати у студентів високі особисті якості радянського офіцера або молодшого військово-медичного фахівця, який відмінно володіє своєю спеціальністю і добре підготовленого до практичної діяльності в умовах мирного і воєнного часу. Особи, які отримали військово-медична освіта, мають право працювати за фахом у військово-медичних, а після звільнення з армії і в цивільних медичних закладах.
