До загальноприйнятих клінічних методів дослідження пульпи належать огляд, зондування, визначення реакції на температурні та електричні подразнення.
Огляд є об'єктивним методом визначення стану пульпи. Проте судити на його підставі про протяжності патологічного процесу, його характер на глибині не представляється можливим, не кажучи вже про те, що практично в клініці ним можна скористатися лише у вкрай рідкісних випадках.
Невелика і роль зондування. З його допомогою в кращому випадку можна отримати лише грубе представлення про те, чи збереглася в порожнині зуба або прохідному каналі жива пульпа або вона повністю загинула. Судити ж на підставі цього методу про характер патологічного процесу, про його протяжності неможливо. Зондування викликає однаково інтенсивну біль і при абсолютно нормальній пульпі, і при запаленні її, і в разі часткового її некрозу. До всього цього слід додати, що пов'язана з зондуванням різка болючість має вкрай обмежити застосування цього методу дослідження в клініці.
Широко використовується для діагностичних цілей реакція зуба на температурні подразнення. Цінність цього методу дослідження пульпи не підлягає сумніву. Безсумнівно також і те, що значення його часто переоцінюється, що призводить до прикрих діагностичних помилок. Так, наприклад, широко поширена думка, ніби на підставі реакції пульпи на температурні подразнення можна віддиференціювати серозну форму пульпіту від гнійної. Ця точка зору є глибоко помилковою, що твердо встановлено клініко-морфологічними дослідженнями як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. По реакції пульпи на температурні подразнення не можна судити не тільки про характер ексудату, але і про протяжності та тяжкості запального процесу. Один і той же температурний подразник може викликати абсолютно ідентичну реакцію при дифузному запаленні та при обмеженому вогнищі, при повністю збереглася пульпі і при залишилася мізерно малої культі в одному з кореневих каналів.
Що стосується реакції пульпи на електричне подразнення, то до недавнього часу прийнято було вважати (а окремі стоматологи дотримуються цієї точки зору і в даний час), що електроодонтодіагностика є другорядним, «допоміжним» методом, у кращому випадку дозволяє лише визначити, чи збереглася в зубі жива пульпа або вона повністю загинула.
Само собою зрозуміло, що при таких недосконалих клінічних методи дослідження пульпи лікар не в змозі скласти собі більш або менш чітке уявлення про характер патологічного процесу в ній. Це позбавляє його можливості в кожному конкретному випадку намітити правильний план лікування: зберегти всю пульпу, або, ампутувавши коронковую частина, врятувати кореневу, або вдатися до пульпектомії.
Останні роки було опубліковано чимало робіт, присвячених так званим біологічним методам лікування пульпітом. Проте досі жоден з них не отримав широкої практики. І ми так і не знаємо, в чому саме полягає причина цих невдач: у недосконалості цих методів або в обмеженості наших діагностичних можливостей, не дозволяють нам розробити відповідні для цих методів свідчення.
Відсутність достатньо надійних клінічних методів дослідження пульпи призводить до того, що клініцисти фіксують свою увагу лише на тих патологічних процесах в ній, які супроводжуються больовими відчуттями, тобто головним чином на гострих і підгострих пульпіту. Адже загальновідомо, що при ряді захворювань твердих тканин зубів, околозубних тканин (підвищена стертість, пародонтоз та ін), а також при деяких хворобах крові, серцево-судинної системи та ін. в пульпі спостерігаються більш або менш виражені зміни запального та дегенеративного характеру, що протікають без всякої болі. Ці захворювання пульпи в повсякденній клінічній практиці не діагностуються. Чи потребують вони в якомусь терапевтичного втручання, ускладнюють вони перебіг карієсу, пародонтозу - все це питання, які чекають відповіді.
Удосконалення існуючих клінічних методів дослідження пульпи є однією з актуальних завдань сучасної стоматології. Проведені нами протягом останніх 26 років дослідження в галузі фізичних методів діагностики в стоматології показали, що задача ця багато в чому здійсненна.
