Для фізіологічно протікає вагітності характерно підвищення ниркового кровотоку, клубочкової фільтрації і кліренсу креатиніну.
Саме ці фактори визначають підвищений нирковий кліренс лікарських препаратів у вагітних. Особливе значення ця обставина набуває для лікарських речовин, переважно виділяються нирками. Прикладом таких препаратів можуть служити антибіотики. Встановлено, що концентрація в сироватці крові вагітних ампіциліну, оксациліну натрієвої солі, еритроміцину, гентаміцину, канаміцину, амікацину, фурагіну нижче, ніж у невагітних. Більш низькі концентрації антибіотиків у крові вагітних, спостережувані при одноразовому введенні препарату, можуть бути пов'язані з підвищеним обсягом розподілу, так і із збільшеним кліренсом з сечею. Все це вказує на необхідність введення вагітним більш високих доз антибіотиків.
М. Hiiter (1981) підкреслює, що певні особливості функціонального стану організму жінки, характерні для періодів вагітності та пологів, можуть істотно впливати на фармакокінетику лікарських засобів. На відміну від вагітності з початком родового акту знижується нирковий кровотік, сповільнюється зворотний трансплацентарний перехід лікарських препаратів. Все це значно знижує елімінацію лікарських речовин і сприяє їх накопиченню в організмі плоду та новонародженого.
В. Н. Dvorchik (1982) характеризує особливості фармакокінетики лікарських препаратів в організмі вагітних в залежності від їх елімінації. Всі лікарські засоби він розподіляє на дві основні групи: I - лікарські препарати, основним шляхом елімінації яких є ниркова екскреція; II - лікарські речовини, системний кліренс яких обумовлений функцією внепочечних механізмів (біотрансформація, виведення печінкою, інші допоміжні шляху). Група II лікарських речовин в залежності від коефіцієнту їх виведення печінкою було поділено на 3 підгрупи: II(a) - лікарські препарати з високим коефіцієнтом виведення печінкою (>0,7); II(б) - лікарські засоби з низьким коефіцієнтом виведення печінкою (<0,3); II(в) - лікарські засоби з середнім коефіцієнтом виведення печінкою (0,7-0,3).
До I групи лікарських препаратів, кліренс яких залежить від видільної функції нирок, відносяться антибіотики, дигоксин, літію карбонат та ін В результаті того, що протягом всієї вагітності істотно зростає функціональна активність нирок, збільшується і загальний кліренс лікарських речовин даної групи.
Для препаратів II групи, виведення яких визначається переважно печінковим кліренсом, мають значення 2 фактора - зміни печінкового кровотоку і внутрішній кліренс печінки. Як вже згадувалося раніше, печінковий кровотік під час вагітності змінюється незначно [Krauer Ст., Krauer F., 1980]. Отже, не буде істотно змінюватися і загальний кліренс для парентерально вводяться лікарських засобів групи II(a) (альдостерон, хлорметазол, этидокаин).
Для лікарських препаратів груп II(б) і II(в) системний кліренс буде в основному визначатися швидкістю процесів біотрансформації в печінці, маловивчених у вагітних. До препаратів, які мають низький коефіцієнт виведення печінкою, ставляться кофеїн, теофілін, хлоразепам, діазепам, дифенін, а до лікарських засобів з середнім коефіцієнтом виведення - меперідін, метронідазол, оксазепам.
