Захворювання органів травлення зустрічаються дуже часто, особливо серед молодих і працездатних людей. Це велика не тільки медична, але і соціальна проблема. Численні дані світової статистики свідчать, наприклад, про широку поширеність виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Так, за даними L. Demling (1970), виразкова хвороба зустрічається у кожного 10-го жителя ФРН. У США виразковою хворобою страждає 20 млн осіб, з яких 100 тис. щорічно піддаються оперативному лікуванню. Серед населення СРСР також висока поширеність цих захворювань, і число їх за останнє десятиліття зросла.
Це слід пояснити, з одного боку, погіршенням екологічної обстановки в світі і зростанням факторів ризику для певних груп населення, особливо в містах, з іншого - поліпшенням якості діагностики (широке впровадження в практику ендоскопічних методів дослідження, створення спеціалізованих гастроентерологічних відділень, розвиток різних форм диспансеризації населення). Однак вивчення хвороб органів травлення у спортсменів досі не приділяється належної уваги. Глава про захворювання органів травлення у спортсменів є майже єдиною узагальнюючою роботою у вітчизняній і зарубіжній спортивно-медичній літературі, присвяченій цьому питанню.
Всі інші роботи стосуються приватних питань, окремих захворювань та методів дослідження. Широких епідеміологічних досліджень інтенсивних показників захворюваності органів травлення у спортсменів практично немає. Тому відомості про гастроентерологічних захворюваннях у загальній структурі захворюваності у спортсменів суперечливі. За даними більшості авторів, група хвороб органів травлення посідає одне з останніх місць - частота первинних звернень в порівнянні з не займаються спортом в півтора рази менше (див. табл. 2), а кількість днів непрацездатності у 2 рази менше на кожен випадок звернення.
Проте є роботи, в яких група хвороб органів травлення ставиться на одне з перших місць в загальній структурі захворювань спортсменів. Це має своє пояснення в тому, що автори ґрунтуються на даних стаціонарів (Свердловського лікарсько-фізкультурного диспансеру, 1-го Московського фізкультурного диспансеру тощо), що не відображає істинної структури захворюваності.
Причин невисокої захворюваності органів травлення у спортсменів, на наш погляд, декілька. По-перше, це медичний відбір при допуску до занять спортом дітей і підлітків. Відомо, що серед захворювань органів травлення у світі провідне місце займає патологія шлунка та дванадцятипалої кишки, причому в 60-70 % випадків формування хронічного гастриту та дуоденіту починається в дитячому та підлітковому віці. Очевидно, що частина дітей і підлітків при медичному відборі не допускаються до занять спортом, частина ж не витримує спортивних навантажень в початковому періоді підготовки.
По-друге, відому роль грає профілактичний вплив фізичної активності (фізичну працю, оздоровча фізкультура, спорт) для попередження ряду захворювань - жовчнокам'яна хвороба, геморой та ін.
Однак все ж низка захворювань органів травлення зустрічається частіше серед спортсменів, ніж серед решти населення. Це відноситься, наприклад, до хронічного холециститу та виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.
Не можна виключити низьку виявлення гастроентерологічної патології, бо своєрідність, «нетиповість» і стертість клінічної картини, відсутність звичних симптомів при ряді захворювань травного тракту у спортсменів ускладнює можливість виявлення їх при масових медичних оглядів. Крім того, відсутність у ряді випадків цілеспрямованої настороженості лікаря, а іноді і невміння використовувати повною мірою дані анамнезу і нерідко має місце серед спортсменів дисимуляція можуть затушовувати справжню картину захворюваності.
Недостатня оснащеність лікарсько-фізкультурних диспансерів сучасною діагностичною апаратурою, відносна складність діагностики, що вимагає підготовки спеціальних кадрів, часом не дозволяє виявити гастроентерологічні захворювання у спортсменів на ранній стадії їх виникнення.
Разом з тим значимість і необхідність своєчасної діагностики гастроентерологічних, як, втім, і всіх інших, захворювань у спортсменів безсумнівна. За даними зверненнями спортсменів до терапевта хвороби органів травлення складають 26,7-34,9% серед інших причин. Ці захворювання вимагають до себе більшої уваги. Відомо, що хвороби органів травлення нерідко поєднуються один з одним, пов'язані з вогнищами хронічної інфекції, можуть бути причиною функціональних розладів нервової і серцево-судинної систем. Крім того, частина з них нерідко є основою для формування в подальшому онкологічної патології.
Хоча сучасна гастроентерологія включає в себе безліч захворювань, в цьому розділі свідомо опущено опис окремих з них з тим, щоб зосередити увагу на найбільш часто зустрічаються в практиці спортивної медицини.
