В період клімаксу нерідко збільшується щитовидна залоза, причому це збільшення не завжди є показником її підвищеній функції. В ряді випадків таке збільшення є результатом розвитку фиброзносоединительной тканини; тільки в окремих випадках проста клімактерична струма може перейти в базедова хвороба з усіма її характерними симптомами. Посилення функції щитовидної залози при її збільшенні зазначається у 30-69% жінок. Слід пам'ятати, що нерідко гіперфункція щитовидної залози протікає і без видимого її збільшення. В період клімаксу відзначається як гіпо-, так і гіперфункція щитовидної залози, причому особливо часто у жінок з клімактеричним синдромом.
За даними Е. М. Вихляевой, вивчала функціональний стан щитовидної залози у 103 жінок у віці від 39 років до 61 року, підвищення функції щитовидної залози відзначається в 41% обстежених хворих, зниження - у 26%; у 33% хворих щитовидна залоза знаходилася в межах норми. Тенденція до підвищення функції щитовидної залози виявлено у жінок з ановуляторными кровотечами.
Найбільш ранніми і вираженими ознаками гіпертиреозу в період клімаксу є почастішання пульсу і серцебиття, нерідко в поєднанні з припливами, потами та іншими вегетативними симптомами. Об'єктивними ознаками є тремтіння пальців рук, постійна пітливість, субфебрильна температура. Збільшення щитовидної залози, екзофтальм нерідко відсутні або з'являються набагато пізніше. Для дисфункцій щитовидної залози в клімактеричному періоді характерно те, що явища гіпертиреозу можуть перейти в гіпотиреоз, і навпаки - поряд з базедовизмом можуть розвинутися явища гіпотиреозу з мікседемою, зниженням обміну речовин, тиреогенными набряками і микседематозным набряканням обличчя. Вираженими ознаками клімактеричного гіпотиреозу є: стійке зниження кров'яного тиску, уповільнення пульсу, ранній розвиток склерозу судин, диспепсичні явища, часто на фоні зниженої кислотності шлунка. Крім цих ознак, знижена функція щитовидної залози нерідко призводить до універсального ожиріння.
Слід підкреслити, що дисфункція щитовидної залози, особливо явища гіпертиреозу, які спостерігаються у жінок в климактерии, нерідко у вигляді психоневротичних симптомів виникає (за нашими даними) задовго до появи симптомів клімаксу, погіршуючи та ускладнюючи його перебіг. Аналогічні дані наводить С. С. Ткач.
У виникненні клімактеричних розладів тиреотоксикози, треба думати, відіграють значну роль. Будучи наслідком вікової перебудови нервової системи (у першу чергу гіпоталамуса), тиреотоксикоз при клімактеричному синдромі є одним з його проявів. Клініка таких форм тиреотоксикозов схожа з клінікою так званих діенцефальних форм базедової хвороби або діенцефального тиреотоксичного синдрому (М. В. Фейгіна та Н. Н. Адулева). У світлі цих даних по-новому постає питання і про терапії. Ефективність лікування клімактеричних розладів при поєднанні їх з дисфункцією щитовидної залози залежить від правильної діагностики. При лікуванні розладів щитовидної залози (зокрема, гіпертиреозу), що протікають на тлі клімаксу, показано застосування естрогенів (1-2 мг в день протягом 3-4 тижнів) одночасно із застосуванням мікродоз йоду (3 курсу за 20 днів за загальноприйнятою схемою). При гіпотиреозі показано застосування гормональних препаратів і маленьких доз тиреоидина.
Сприятливу дію при розвиваються на тлі клімаксу гипотиреозів з вираженими нервово-психічними і вегето-невротичними явищами надає резерпін в поєднанні з гормонами.
Експериментальні дослідження показали, що резерпін не має тиреостатичних дією і гнітюче його вплив на обмін, підвищений тироксином, пов'язано з його впливом на центральні нервові механізми, кору головного мозку і підкіркові центри (С. Я. Штейнберг). Вплив резерпіну виражається в його заспокійливу дію, яке тривало зберігається і після припинення прийомів препарату.
Лікувальні дози резерпіну - 0,125 мг 2 рази на день 3-4 тижні + гормональне лікування (див. вище). Резерпін протипоказаний при вираженому атеросклерозі та ожирінні.
