Лікування запору являє собою часом досить важку задачу і вимагає великого терпіння і наполегливості як від лікаря, так і від хворого. Воно має на меті відновлення порушеного рефлексу на дефекацію і має сприяти випорожненню кишечника за допомогою відповідної дієти і медикаментів. Насамперед слід спробувати виробити у хворого стереотип регулярного спорожнення кишечника, краще вранці. Часто доводиться для цього змінювати звичний уклад життя. Необхідно ввести в режим хворого (якщо цього не було раніше) ранкову фізичну зарядку, особливо особам розумової праці, із зверненням особливої уваги на вправи для м'язів черевного преса, тазового поясу, стегон. Після зарядки бажано обтирання тіла водою кімнатної температури. Слід рекомендувати також більше фізичних рухів (ходіння на роботу і з роботи пішки). Має бути правильне розподілення (в певні години) приймання їжі, який повинен бути не рідше трьох разів на день (сніданок, обід, вечеря). Хворим слід пояснити, що будь-які заходи, що застосовуються при довгостроково існуючому запорі, в тому числі і медикаментозна терапія, надають ефект не одразу, а через не менш 5-8 днів після початку їх застосування. У зв'язку з цим судити про неефективність використаного лікування можна не раніше ніж через 10 днів після початку терапії, яка проводиться.
Принцип лікувального харчування при запорах полягає в призначенні дієти, що містить велику кількість шлаків і викликає роздратування слизової, ніж вдається сприяти більш швидкому просуванню вмісту по товстій кишці. У дієту слід включити чорний хліб (житній), печиво з пшеничних висівок, овочі, фрукти, капусту (при переносимості), солодкі страви (варення, мед), жири (олія, вершкове масло, сметана, вершки). При достатній кількості жирів у кишечнику утворюється велика кількість жирних кислот, які, дратуючи хімічно слизову, сприяють перистальтиці. Потрібно обмежити (або виключити) міцний гарячий чай, какао, рисову і манну кашу, міцні м'ясні бульйони, яйця, зварені круто. Їжу слід давати в холодному або теплому вигляді з достатньою кількістю рідини (сирі фруктові та овочеві соки, мінеральні води). Натщесерце щодня призначається додатково склянку холодної води (у легших випадках) або ж з вечора 10-15 ягід чорносливу (сухого) заливаються в склянці окропом, залишають на ніч (в холодильнику), а вранці натщесерце хворий з'їдає їх і запиває холодним настоєм з чорносливу. Робити це потрібно регулярно і тривало (місяці).
Якщо зазначений режим і лікувальне харчування виявляються неефективними, то вдаються до медикаментозної терапії. Принцип медикаментозної терапії запору повинен полягати в постійному дії медикаментів (у тому числі і проносних) тривалий час. Найбільш поширеною помилкою «самолікування» запорів є одноразовий прийом великої дози проносного (частіше сольового), після якого настає стілець кілька разів поспіль, часто рідкий, після чого знову виникає його затримка. Одноразове сильний вплив сольового проносного призводить до подальшого, ще більшого гальмування всіх механізмів, що регулюють моторну діяльність кишечнику. Для уникнення цього спочатку слід призначати додатково до лікувального харчування та відповідного режиму) найбільш фізіологічні, м'які рослинні проносні засоби дробовими дозами. Краще всього діє так званий рослинний, «проносний чай». Склад та метод приготування наступний: Folium Sennae (олександрійський) лист - 6 частин, Cortex Frangulae (кора крушини) - 5 частин, Fructus Rhamni catharticae (жостеру плід) - 5 частин, Fructus anisi (анісу плоди) - 2 частини, Radix Glycyrrhizae (солодковий корінь) - 2 частини. Столову ложку (з верхом) суміші заварити в склянці окропу, настоювати протягом 30 хвилин, процідити через марлю. Починати прийом цього чаю слід по одній столовій ложці 3-4 рази в день до їжі. Через 5-8 днів-у разі недостатнього (або відсутності) ефекту дозу можна збільшити вдвічі (по 2 столові ложки 3-4 рази на день до їжі); якщо і цього недостатньо, то можна довести одноразовий прийом «чаю» до 50,0 також 3 рази в день. «Проносний чай» після індивідуального встановлення дози можна приймати тривалий термін (місяці), поступово зменшуючи разову дозу. Підвищення, а також зменшення дози слід проводити не частіше ніж через 8-10 днів. При наявності затримки стільця, незважаючи на високу дозу «проносного чаю», відповідного режиму та дієти, до цих заходів слід додати 2-3 рази в день до їжі по столовій ложці вазелінового масла (можна навпіл з рослинним). Застосування вазелінового масла не рекомендується більше ніж 10-15 днів. Його слід відмінити відразу ж після налагодження стільця. З ректальних процедур можна рекомендувати мікроклізми з риб'ячого жиру (по 50 мл щодня протягом 10-15 днів). При наявності підвищеної збудливості товстої кишки, яке проявляється спастичним станом, додатково до рекомендованої терапії можуть бути призначені протиспастичних кошти. Показано курортне лікування з прийомом всередину мінеральних вод з грязелікуванням, кишковими промываниями і фізіотерапевтичними процедурами.
