Здатність людини похилого самостійно пересуватися і його мобільність характеризують збереження здоров'я в цілому, так як визначаються характером і ступенем органічних і функціональних змін багатьох систем, опорно-рухового апарату, серцево-судинної і нервової систем, органів зору та ін.
В свою чергу від того, якою мірою збережена можливість спілкуватися із зовнішнім світом, залежить загальне самопочуття, настрій, впевненість у собі старих людей. Бажання рухатися є природною потребою людини і соціальною необхідністю.
Ступінь рухливості довголітніх людей оцінювалася за п'ятибальною шкалою. До найбільш високої категорії належали особи, які зберегли здатність виїжджати за межі свого населеного пункту в інші міста чи села (отримували 5 балів), наступну категорію становили ті, хто може пересуватися по вулицях без сторонньої допомоги (4 бали). Рухливість осіб, що входять в обидві зазначені групи, оцінювалася як хороша, так як в цих випадках досліджені мали, як правило, практичну можливість самостійно вирішувати нагальні проблеми (купівлі та інші господарські справи, контакти з іншими людьми). Вони могли ходити в гості до родичів та знайомих або відвідувати потрібні їм установи.
Найнижчу оцінку (1 бал-погана рухливість) отримували ті з числа довголітніх людей, хто змушений
був з-за якої-небудь вираженої патології або старечої дряхлості і загальної слабкості перебувати в ліжку постійно або більшу частину часу. Проміжну групу складали особи з обмеженою рухливістю, які за станом здоров'я не могли залишати житло (2 бали) або змушені були задовольнятися прогулянками по двору (3 бали).
Отримані дані, що характеризують збереження здатності довголітніх людей пересуватися, свідчать про наявність істотних територіальних відмінностей у показниках у осіб приблизно однакового віку одного й того ж статі.
Найбільш високі показники рухливості спостерігаються у абхазьких і киргизьких довгожителів. Наприклад, серед чоловіків у віці 80-89 років частка осіб з відносно хорошою рухливістю (самостійно пересуваються вулицями) становить в Абхазії 78%, у Киргизії - 77%, в той час як на Україні та Молдавії - 72%, а в Литві - 65%- Збереження гарної мобільності до глибокої старості у жителів Киргизії і Грузії пов'язано з тим, що більшість з них є торцями, особливості способу життя яких сприяють тренуванні протягом усього життя їх рухової активності. Як відомо, всі горяни - прекрасні ходаки. У Білорусії у довголітніх людей також відзначені досить високі показники рухливості. В цьому випадку позначається збільшення числа сільських жителів серед досліджених у даній республіці. У останніх ходіння по вулицях не пов'язане з труднощами, з якими стикаються городяни, особливо що живуть у великих містах.
Цілком природно було очікувати зменшення рухливості зі збільшенням віку довголітніх людей. Це припущення цілком підтвердилося. Більш того, виявлені певні територіальні особливості. Так, число самостійно пересуваються чоловіків старечого віку в Абхазії вище на 26%, ніж серед довгожителів (78 проти 62%), в Білорусії - на 7% (77 проти 70%).
Нами виявлено також досі мало відомий факт - більш низький рівень збереження рухливості у довголітніх жінок. Таке положення виявлено на всіх без винятку досліджуваних територіях. Наведемо кілька прикладів. Якщо частка чоловіків-довгожителів з відносно хорошою рухливістю складає на Україні 52%, то серед жінок того ж віку - 37%; аналогічні показники у Білорусі - 70 і 46%, в Абхазії -78 і 55%. В цілому по всіх підгрупах в обстежених республіках відносне число самостійно пересуваються вулицями коливається у великих межах від 37 до 83,3%.
Не менш істотні відмінності і в частоті пересування довголітніх на великі дистанції - за межі свого населеного пункту: в старечому віці розмах величини даного показника становить від 8,7% (Українська РСР) до 39,1% (Абхазька АРСР) і серед довгожителів - від 5,3 до 34,6% на тих же територіях. Це свідчить не тільки про значну рухової, але і про їх соціальної активності. Однак при оцінці виявлених даних потрібно мати на увазі, що на подолання різних відстаней, виїзди у великі і малі населені пункти при використанні тих чи інших засобів сполучення потрібні різні зусилля.
Особливої уваги заслуговують ті обстежені, які відрізняються поганою рухливістю - старі, що перебувають більшу частину часу в ліжку, важкохворі або дуже ослаблені люди, які потребують постійного стороннього догляду. Їх число становить від 2,2 (чоловіки-люди похилого віку Білорусії) до 23,5% (жінки-довгожительки Киргизії).
