Твоя основна робота - навчання - не повинна займати більше 2 - 2,5 годин. Але дні адже не схожі один на інший. Іноді на виконання домашнього завдання йде більше часу, іноді менше. Від цього, в свою чергу, залежить і кількість свого вільного часу.
Чи не можна обійтися без домашнього завдання? Не можна. Воно необхідно для повторення і закріплення в пам'яті того матеріалу, з якою ти познайомився в школі. Знаєш, як говорить прислів'я? "Повторення - мати вчення " Вдома ти вчишся самостійно використовувати свої знання, зв'язувати їх з явищами дійсності. Ну, гаразд, годі про це: поговоримо краще на іншу тему.
Займатися коли доведеться - то після обіду, то ввечері, а то навіть перед сном - не раціонально. Те, що ти сідаєш за стіл завжди в одне і теж час, приблизно через дві години після школи, значно полегшує роботу мозку. Якщо мозкові клітини звикли працювати в певний час, то в той момент, коли ти примешься за навчання, вони вже будуть до неї підготовлені. Так не підводь ж їх! Напевно, ти вужів сам помітив, що у звичний час навчання йде краще, ніж коли сідаєш за підручники в невизначену годину. Як не дивно, але коли час наближається до чотирьох, у тебе саме по собі виникає бажання вчитися! В цьому відношенні мозок і шлунок схожі. У звичний час шлунок просить їсти, мозок вимагає розумової їжі.
Займаючись в певні години, легше зосередитися, заглибитися в досліджуваний предмет. Вдома теж всі знають, що ти в цей час займаєшся. Тобі не можна заважати! Ти працюєш! Невдовзі це зрозуміють і твої молодші брати і сестри. Вони це легше запам'ятати, якщо ти будеш сідати за стіл завжди в один і той же час.
У робітника людини повинно бути робоче місце. Добре, якщо у тебе є свій куточок з письмовим столом, стільцем і книжковою полицею. Ще краще, якщо у тебе є своя власна кімната. За порядок і чистоту в ній відповідаєш ти сам.
Вдома за столом сиди так само акуратно, як у школі. Ну і що, що вчителька не бачить! Як і чому ти повинен сидіти, тобі має бути відомо.
Бережи очі, не займайся при поганому освітленні. В сутінки очі сильно напружуються. Очні м'язи втомлюються, починає боліти голова, з часом гострота зору погіршується, і доводиться надіти окуляри. Якщо ти вже носиш їх, то ще важливіше, щоб стіл, за яким ти працюєш, був добре освітлений.
Твій письмовий стіл повинен розташовуватися так, щоб світло з вікна падало на нього прямо або ліворуч. Настільну лампу, яка у тебе повинна обов'язково бути, теж постав від себе ліворуч. Вкрути в неї лампочку потужністю в 60 - 100 ватт, не слабше. Постарайся, щоб яскраве світло не падало тобі прямо в очі. Пряме світло засліплює, він стомлюючий для очей і заважає зосередитися.
Під час занять дуже важливо зосередитися. Тоді твоя увага буде цілком спрямовано на досліджуваний предмет, і ти перестанеш помічати навколишнє. Забавна неуважність професорів якраз викликана тим, що їхні думки постійно зосереджені на вирішенні якої-небудь проблеми. Розповідають, що знаменитий фізик Ісаак Ньютон, вирішивши одного разу зварити собі яйце, опустив у каструлю кишеньковий годинник, а по яйцю став стежити за часом. А засновник кібернетики Норберт Вінер, розмовляючи якось увечері зі своїм помічником біля дверей своєї лабораторії, раптом запитав: "З якого боку я сюди прийшов?" - "Зі сторони будинку," - відповів помічник. - "Ах так ... ну, значить, я вже пообідав".
Що заважає зосередитися? Голосна розмова, ляскання дверей, вуличний шум. Про радіо і телевізорі навіть і говорити не доводиться. Правда, тихі приємні мелодії, на яких ти не заостряешь уваги, часом сприяють розумовому процесу, наприклад, якщо ти обдумуєш твір або якщо ти втомився. Ніжні звуки, проникаючи в мозок, створюють там вогнище збудження, а це допомагає активізуватися і іншим частинам мозку, проганяють відчуття втоми.
Приблизно так само йде справа і з тими подразниками, які впливають на мозок за допомогою зорового сприйняття. Провели експеримент. Групу учнів помістили в клас з абсолютно гладкими стінами білого кольору і матовими вікнами. В цьому класі не на чому зупинити погляд. Інша ж група учнів займалася в класі, де стіни були обвішані картинами, таблицями, діаграмами, на учительському столі стояли квіти. З вікна відкривався чудовий краєвид. І як ти думаєш, учні якої групи засвоїли предмет краще? Другий. Ті, чий погляд час від часу мав можливість зупинитися на красивому пейзажі, на яскравій картині.
Ти теж прикрась свою кімнату або куточок. Повісь розклад уроків, календар, якусь картинку. Стіл прикрась квітами. Стеж, щоб настільна папір завжди була чистою.
Як у школі, так і вдома не можна вчитися дві години поспіль. Обов'язково потрібно робити 10-15-хвилинні перерви. Роби їх після того, як один предмет скінчив навчати, а до іншого ще не приступав, але обов'язково через кожні 45-50 хвилин. В хвилини відпочинку не сиди, а рухайся, розправ спину. Якщо ти займаєшся при світлі лампи, то час від часу закривай на 1 - 1,5 хвилини очі, щоб і вони могли відпочити.
У процесі напруженої розумової діяльності розширюються кровоносні судини головного мозку. Після тривалого навчання голова стає важкою. Причина цього - надмірне скупчення крові в голові. Відтоку крові сприяє глибоке дихання. Легкі адже подібні насосів, які відкачують кров з голови. Так як мозку потрібно багато кисню, то в перервах між навчанням корисно підходити до відкритого вікна, закидати голову і кілька хвилин глибоко дихати. Скоро голова знову стане ясною.
Якщо ти відчуваєш, що втома бере верх, то поклади в рот цукерку або яке-небудь інше ласощі. Це буде подразником для смакових рецепторів, що знаходяться на мові, і тим самим збудиться діяльність мозку в цілому. Однак не зрозумій перекручено. Це зовсім не означає, що весь час, поки ти вчишся, ти повинен гризти цукерки, зовсім немає. "Приймай" цукерку як підбадьорюючу засіб, хоча навряд чи вона тобі з цією метою взагалі знадобиться. Якщо ти, прийшовши зі школи, добре відпочив, побував на свіжому повітрі, то годі й побоюватися, що виконання домашнього завдання буде тобі в тягар.
"Мама: "Що ти робиш, Руть?"
Руть: "Читаю "Весну" ".
Мама: "А навчання? Адже вже пізно".
Руть:"Але адже вчитися ніколи не пізно!"
Вчителька : "Скажи, Андрію, ти самостійно твір написав?"
Андрія: "Так, тато допомагав тільки, коли ми в зайця стріляли".
"Карл, хто там в сусідній кімнаті так голосно лається?"
"Дідусь. Він лає свого сина, який не зумів зробити мені вправа з англійської!"
Марэт: "Папа, а можна музику піднімати?"
"???"
"А як же ти тоді розрізняєш, яка легка музика, а яка ні?"
