Передбачаються видалення препарату одним блоком без оголення первинного пухлинного вогнища і лімфатичних вузлів, можливо уражених метастазами, і перетин відвідних лімфатичних і кровоносних судин далеко за межами органу. Цей принцип покладений в основу як секторальної резекції, виробленої з метою біопсії та гістологічного дослідження, так і будь за обсягом операції при раку молочної залози. Обгрунтовані межі операційного поля при радикальних втручаннях проходять: медіально - по краю грудини (при розширених операціях у блок включають ділянку грудної стінки, куди входять край грудини разом з хрящами II, III, IV і іноді V ребер), латерально - краєм найширшого м'яза спини, зверху - по нижньому краю ключиці (при надрадикальних операціях захоплюють шкіру і всю клітковину надключичной області), знизу - з захопленням частини переднього листка піхви прямого м'яза живота. Для досягнення зазначеної широти операційного поля в залежності від розмірів та локалізації пухлини в молочній залозі використовується той або інший тип шкірного розрізу. Принципом вибору останнього залишається обов'язкове відступ від пальпуємих країв пухлини на 4-5 див.
Незважаючи на безліч пропозицій, у повсякденній практиці не втратили значення вертикальний овальний розріз, проекція якого орієнтується вгорі на латеральну третину ключиці, і застосовується при пухлинах зовнішньої або внутрішньої частини залози поперечний (у різних модифікаціях) розріз типу Орра, що передбачає видалення ділянки шкіри в пахвовій області при локалізації первинного вогнища в латеральної частини залози і пахвовому відростку. Рідше виробляють чотирикутний розріз по Беку, зручний при центральному розташуванні пухлини в невеликій за розмірами залозі і, нарешті, косий розріз по Хендлею при високому і латеральному розташуванні первинного вогнища, особливо на кордоні з пахвовою западиною. Крім розміру і локалізації первинного вогнища, на вибір розрізу впливають конституціональні особливості, у першу чергу величина молочної залози і її анатомічний тип. При великих залозах з широким підставою зазвичай вдається виконати мастектомію з вертикальних розрізів. При невеликому органі, прикріпленому до грудної стінки вузьким поперечним підставою, зручніше користуватися поперечними розрізами. Тип розрізу і методика оперування мають пряме відношення до частоті місцевих, головним чином імплантаційних та рест-рецидивів. У зв'язку з цим було запропоновано закінчувати мастектомію вільною шкірною пластикою для більшого радикалізму втручання і максимального відступу від визначаються країв пухлини. Хоча в даний час така методика використовується у ряді клінік (Dao, Nemoto, 1963), спеціальне дослідження, проведене кілька років тому в нашій клініці (Ібрагімов Е. І., 1963), не тільки не виявило особливих переваг таких способів оперування, але підтвердило, що частота рецидивів в значній мірі залежить від розмірів та розповсюдження пухлини. Певне значення має також застосування передопераційної променевої терапії і електроножа.
