Консервативна терапія можлива при перших двох стадіях захворювання. Вона включає гігієнічний режим, дієту, медикаментозне лікування, в тому числі гормонотерапію та місцеві процедури.
Строгий розпорядок життя хворого і гігієнічний режим грають виключно важливу роль. Хворі повинні уникати всього, що викликає гіперемію і застійні явища тазових органів: загального охолодження, охолодження і промочування ніг, тривалого сидіння, тривалої їзди на велосипеді або автомобілі. Не слід також перетримувати сечу; перерозтягнення сечового міхура може призвести до повної гострій затримці сечі. Виключно важливе значення має стан товстого кишечника; запори підсилюють дизурию, сприяють інфекції
і затримці сечі. При запорах призначають легкі проносні і відповідну дієту. Слід уникати призначення алое і Folia sennae, викликають гіперемію прямої кишки. Дієта не повинна бути дуже суворою. Повністю повинні бути виключені перець, гірчиця, консерви і копченості. Сіль не забороняється. М'ясо обмежують лише у випадках появи уратів або утворення сечокислих сечових каменів. Дуже корисні різноманітні молочні продукти, крім чистого молока, що викликає здуття кишечника. Молоко слід рекомендувати з чаєм або кавою. М'ясні страви рекомендують у першу половину дня. Після 6 годин вечора прийом їжі і рідини повинен бути обмежений, а за 2-3 години до сну зовсім небажаний. Застосування слаболужних мінеральних вод не заборонено, але направлення хворих на водні курорти не рекомендується, так як водні навантаження викликають слабкість детрузора і сприяють затримці сечі. В III і IV стадіях захворювання алкогольні напої повністю забороняються; в I і II стадіях вирішуються в невеликій кількості сухі вина. Пиво повинно бути повністю виключено як напій, що підсилює поллакиурию.
Медикаментозне лікування та місцеві процедури зменшують гіперемію і поліпшують загальний стан, особливо при наявності інфекції. При дизурії добре діє папаверин в свічках: Papaverini hydrochiorici 0,05; Extr. Belladonnae 0,02; Butyri Cacao q. s.; M. f. suppos., по 1 свічці 1-2 рази на день. До цього складу можна додати амідопірин. Добре діють теплі мікроклізми з антипірином (на 100 мл теплої води 0,5 г антипірину). Мікроклізми треба застосовувати щодня протягом 10-15 днів по 1-2 рази в день.
Масаж застосовується при аденомі простати, ускладненої хронічним простатитом; легкий масаж зменшує кровонаповнення і припиняє болю.
Медикаментозне лікування антибіотиками і сульфаніламідами широко застосовують при супутньому циститі і пієлонефриті. Після виявлення флори сечі шляхом посіву та визначення чутливості її призначають відповідні антибіотики (пеніцилін, стрептоміцин, біоміцин), розчинні сульфаніламіди (сульфапиридазин по 0,5 г 1-2 рази на день) або хіміотерапевтичні препарати (фурадонін 0,1 г 3 рази в день). Як антибіотики, так і хіміотерапевтичні препарати слід змінювати, враховуючи звикання до них.
При ускладнюють аденому простати циститах сечовий міхур через катетер промивають слабкими розчинами нітрату срібла(1 : 5000, 1 : 10 000), фурациліну, етакрідіна (риванолу). При великій кількості залишкової сечі із застояним помилкових дивертикулах гноєм слід ретельно відмити сечовий міхур теплим фізіологічним розчином або дистильованою водою з подальшою інсталяцією 15-20 мл 1% розчину коларголу, 2% розчину протарголу або 20-25 мл 3-5% синтоміциновою емульсії.
Лікування синэстролом (або іншими естрогенами) показано лише тим хворим в I - II стадіях захворювання, у яких дизуричні явища мало виражені, не прогресують, а також хворим, яким радикальне оперативне лікування протипоказане або які відмовляються від операції.
