Алергологічний анамнез є першим етапом діагностики, збирається паралельно загального клінічного анамнезу та аналізується разом з ним. Основними завданнями анамнезу є встановлення у дитини алергічного захворювання, його нозологічної форми (з урахуванням клініки) і імовірно природи причинно-значущого алергену, а також виявлення всіх обставин (чинників ризику), які сприяють розвитку алергічного захворювання, оскільки їх усунення позитивно впливає на прогноз захворювання.
З цією метою при зборі анамнезу, поряд з основними скаргами, приділяється увага вивченню преморбідного фону. З'ясовується наявність спадково-конституціональної схильності до алергії. Наявність алергічних хвороб у сімейному анамнезі вказує на атопічний характер захворювання у дитини, а попередній ексудативно-катаральний діатез - на змінену алергічну реактивність. З'ясовується, особливо у дітей перших років життя, характер перебігу антенатального періоду з метою визначення можливої внутрішньоутробної сенсибілізації, яка розвивається внаслідок нераціонального харчування вагітної жінки, приймання нею лікарських препаратів, наявності токсикозу вагітності, професійних і побутових контактів з хімічними та лікарськими речовинами. Наші спостереження показали, що прийом лікарських препаратів вагітною жінкою підвищує в 5 разів ризик розвитку алергічного захворювання у дитини на першому році життя, а її нераціональне харчування обумовлює у 89% дітей розвиток харчової алергії. З'ясовується також характер харчування дитини на першому році життя і раціон годуючої матері, так як раннього розвитку харчової алергії сприяє не тільки передчасне введення в раціон дитини догодовування, прикорму, соків, особливо в надлишкових обсягах, але і нераціональне харчування матері-годувальниці. Зіставлення термінів початку захворювання з введенням в раціон дитини або матері тих чи інших продуктів харчування дозволяє приблизно визначити алергенні для нього харчові продукти.
При оцінці преморбідного фону враховуються перенесені захворювання, характер проведеного лікування, його ефективність, наявність реакцій на лікарські і вакцинальні препарати і т. п. Наявність патології шлунково-кишкового тракту і печінки призводить до розвитку харчової алергії, у той час як часті ГРВІ полегшують сенсибілізацію інгаляційними алергенами (побутовими, епідермальними, пилковими), а наявні в дитини вогнища хронічної інфекції можуть зумовити розвиток бактеріальної алергії.
З'ясування побуту дитини дозволяє виявити потенційні побутові та епідермальні алергени.
Велика увага приділяється особливостям виникнення та перебігу алергічного захворювання. З'ясовуються терміни його початку. У дітей цей фактор має важливе значення для визначення причинно-значущих алергенів, оскільки розвиток того чи іншого виду сенсибілізації має вікові закономірності, які характеризуються розвитком у перші роки життя харчової алергії з подальшим нашаруванням на неї після двох - трьох років побутової, епідермальної, а після 5-7 років - пилкової і бактеріальної (Потьомкіна А. М„ 1980).
З'ясовується характер перебігу захворювання - цілорічного або сезонність загострень. Перший варіант спостерігається при постійному контакті з алергеном (домашній пил, харчові), другий - при тимчасових контакти: при пилкової алергії - у весняно-літній сезон цвітіння рослин, при лікарській - в період їх прийому, при бактеріальної - в холодну весняний і осінній час року. З'ясовується зв'язок загострення захворювання з конкретними алергенами: з домашнім пилом - загострення тільки вдома, з епідермальними - після гри з тваринами, при відвідуванні цирку, зоопарку; з пилковими - поява симптомів хвороби тільки влітку, погіршення стану на вулиці в сонячну вітряну погоду; при харчової і лікарської - після вживання певних продуктів і лікарських речовин. При цьому важливо встановити, чи спостерігається ефект елімінації, тобто зникнення симптомів захворювання після роз'єднання з даним алергеном, і якщо так - то це додатково підтверджує причинний зв'язок загострення хвороби з ним.
