Тимчасове або постійне безпліддя нерідко може викликатися недостатністю функції щитовидної залози. Надмірна ж її діяльність (гіперфункція), наприклад, при базедовій хворобі, іноді призводить до тиреотоксикозу, в подальшому - до атрофії тканини яєчників, а отже, до безпліддя. Захворювання і інших ендокринних залоз (особливо гіпофіза) можуть стати безпосередньою причиною безпліддя або привести до різних видів недорозвинення організму жінки взагалі і, зокрема, статевих органів. Так, при гіпофункції гіпофіза дозрівання фолікулів гальмується, недостатність його гормонів затримує ріст і дозрівання яйцеклітини і виділення яєчниками статевих гормонів. Порушення функції кори надниркових залоз, а також тяжкі форми діабету, що порушують функції яєчників, теж можуть спричинити безпліддя жінки.
Якщо в яєчнику жінки чому-небудь довгий час залишається функціонує жовте тіло, вагітність настати не може. З іншого боку, і гормональна недостатність жовтого тіла теж ускладнює вагітність, так як жовте тіло грає велику роль у швидкості просування по яйцепроводу заплідненого яйця, у розвитку слизової матки, в процесі імплантації і в захисті впровадженого в слизову оболонку яйця. Встановлено також, що при недостатності жовтого тіла ст. слизової матки не утворюється і не накопичується глікоген. Тому запліднене яйце, не знаходячи собі харчування, не імплантується, що безумовно сприяє безпліддя. Велику кількість інсуліну, що потрапляє в кров при гіперфункції підшлункової залози, перешкоджає дозріванню фолікулів, що також може обумовити безпліддя.
Безпліддя може настати і внаслідок порушення тонусу маткових труб, ритму й інтенсивності їх скорочення, що залежать від впливу на них гормонів яєчників. Наприклад, надлишок гормону жовтого тіла прогестерону може послабити скорочення маткової труби і затримати ст. нею запліднене яйце, що може повести до виникнення позаматкової вагітності або безпліддя. Недостатнє ж (по часу або ступеня) дія прогестерону обумовлює і недостатню підготовку ендометрію до імплантації заплідненого яйця і тим самим перешкодить настанню вагітності. Недолік фолікулярного гормону також може послабити збудливість маткових труб і вплинути на механізм сприйняття яйця.
Серед причин безпліддя жінки, особливо первинного, значне місце (до 23% Е. П. Майзелю) займають функціональні порушення, які проявляються відсутністю менструацій і порушенням їх ритму.
Однією з причин відносного безпліддя жінки можуть бути так зване ановуляторні місячні або їх ановуляторний цикл. Це функціональний розлад яєчників, при якому не відбувається розрив фолікула, овуляції. Менструації з кровотечею наступають на ті ж терміни, що і при нормальному овуляторному циклі, вони звичайні по кількості та тривалості, тобто їх циклічність не порушена. При цьому дозрілий фолікул незабаром атрофується, слизової матки з-за відсутності жовтого тіла відповідної перебудови не відбувається, ендометрій відштовхує, викликаючи кровотеча.
Практично ановуляторні місячні зовні нічим не відрізняються від звичайних, тому деякі фахівці називають їх «псевдоменструациями». Ановуляторні цикли не так вже й рідкісні, вони метуть чергуватися з овуляторными і спостерігаються у 10-20% безплідних жінок.
Встановлено, що ановуляторні цикли спостерігаються і у 1-3% здорових жінок поряд з регулярними менструальними овуляторными циклами. У молодих дівчат, які тільки почали менструювати, до 50% всіх менструальних циклів є ановуляторными. Нерідко ановуляторні цикли бувають у жінок під час годування грудьми дитини, що, ймовірно, є своєрідною біологічною захисною реакцією, яка гальмує передчасне припинення лактації і швидке чергування вагітностей. По мірі наближення клімаксу ановуляторні цикли частішають.
