Згідно аналізу результатів наших досліджень концентрація мікро -, макроелементів у суцільній спермі та спермальной плазмі змінюється в залежності від віку чоловіків. При цьому зміст кожного елемента виявляє характерні коливання. Характерною особливістю для вікової динаміки вмісту всіх обумовлених елементів в сухому залишку цілісної сперми і спермальной плазмі плідних чоловіків є різка зміна рівня елементів у спермі 34-40-річних чоловіків: підвищення концентрації калію, натрію, кальцію, магнію, цинку; концентрація фосфору значно знижується.
Багатьма дослідниками показано, що при патоспермії порушується мінеральний склад еякуляту. Б. М. Семенов, В. А. Шевчук (1966) визначали коефіцієнти співвідношення: магній-кальцій і магній-фосфор у спермальной плазмі при азооспермії. Автори прийшли до висновку, що при такій патології сперматогенезу вміст магнію, кальцію і фосфору в спермальной плазмі, порівняно з нормою, значно змінюється.
Цікаво, що при чоловічому безплідді порушується зміст деяких елементів не тільки в спермі, але і в крові. Так, за даними Б. А. Борисенко (1964, 1965), концентрація цинку в крові у неплідних чоловіків з різними порушеннями сперматогенезу в два рази менше такої у здорових чоловіків, а міді і заліза - в 1,3 рази.
Таким чином, з викладеного випливає, що визначення мінерального складу сперми і морфологічної картини еякуляту з урахуванням віку, є необхідною умовою в комплексній діагностиці причин чоловічого безпліддя. При цьому слід врахувати, що як у суцільній спермі, так і в спермальной плазмі концентрація мінералів у випадках патоспермії може бути значно підвищеною або зниженою.
Поряд з вивченням мінерального складу сперми, величезне значення має й вивчення її ферментних систем, роль яких для плодючості з'ясована недостатньо (Molnar, 1969). У спермі виявлені фібринолізин і фибриногеназа (Hyggins і Neal, 1942), холінестераза, моноамино - і диаминооксидаза (Joeb, 1953), кисла фосфатаза (Sullivan з співавт., 1942), лужна фосфатаза (Schirren, 1961), гіалуронідаза (Eichenberger, 1946), каталаза (Mac Leod, 1941), лактатдегідрогеназа (Mac Leod, Wroblawski, 1958), фосфоргексозная изомераза (Shirren, 1964), глютаминощавелевоуксусная трансаминаза, амілаза (Povoa. 1963), цитохромоксидазу (Н. В. Шергін, 1947).
Згідно з повідомленням Д. І. Малікова (1967), активність ферментів значно впливає як на виживання сім'ї, так і на його запліднюючу здатність.
Велика кількість робіт присвячено зв'язку активності гіалуронідази і запліднюючої здібності сперми (Л. М. Прохорова, 1963; В. Д. Неробеев, 1965; Ballerio, 1950).
Від концентрації деяких органічних сполук, безсумнівно, залежить запліднююча здатність сперми. Однак це питання майже не вивчений, а даних про вплив на плодючість таких речовин, як білки, амінокислоти і ліпіди, дуже мало (С. А. Бурнашева, 1947; Mann, 1964; Молнар, 1969).
Відомо, що ліпіди є структурними компонентами протоплазми клітин і її оболонки; вони концентруються на біологічних мембранах і внутрішніх поверхнях і, таким чином, є регуляторами іонного та водного обміну клітин (Е. А. Покровський, 1963). Крім того, ліпіди, будучи енергетичним і пластичним матеріалом для клітин, тісно пов'язані у всіх обмінних процесах (А. В. Опарін з співавт., 1965; А. Д. Марьясіна, 1967). Ліпіди поряд з деякими ферментами і білками володіють антигенними властивостями, а також органної, групової та видовий специфічністю (Н. М. Мазіна з співавт., 1960).
Ліпіди є необхідною складовою частиною організму, а дія цих речовин забезпечується складними нейроендокринними взаємовідносинами, які підтримують зв'язок між метаболізмом ліпідів, вуглеводів, білків, гормонів, вітамінів і мікроелементів (Н. А. Юдаєв, 1960; Ф. А. Лейтес, 1966; Р. Т. Павлов, 1966; Я. Д. Гуткович, 1969).
