Лохіометра супроводжується підйомом температури, ознаками інтоксикації, хворобливими, переймоподібними болями внизу живота. Тривалість эндомиометрита дорівнює 8-10 днів. Гарячкова температура (з ремісіями до 1°) тримається протягом 5-7 днів, переходячи в кінці захворювання в субфебрильну.
Поряд з описаною клінічною картиною эндомиометрита спостерігається і більш легка форма захворювання. Легкий ендоміометрит зазвичай протікає з субфебрильною температурою, всі клінічні явища при ньому виражені слабше. Перебіг захворювання нерідко короткочасне. Легкі, абортивні форми эндомиометрита в даний час завдяки застосуванню антибіотиків спостерігаються порівняно часто.
При важкій формі эндомиометрита симптоми захворювання починаються зазвичай рано - через 1-2 дні після пологів. Температура підвищується до 39-40° і більше, може спостерігатися одноразовий озноб. Явища інтоксикації значно виражені, погане самопочуття, хвора скаржиться на слабкість, головний біль, поганий сон, відсутність апетиту. Серед локальних симптомів звертає на себе увагу сильна болючість матки при пальпації. Небезпека поширення інфекції при важкій формі эндомиометрита значна.
Порівняно часто спостерігається тривалий, затяжний перебіг эндомиометрита. Як правило, такий перебіг відзначається при поширенні інфекції за межі області рани. У цих випадках ендоміометрит не є обмеженим, окремим захворюванням і існує поряд з іншими формами післяпологової інфекції. Такий ендоміометрит можна позначити як ускладнений. Тривалість захворювання понад 10 днів може служити вказівкою на поширення інфекції за межі області рани.
Тривалий перебіг эндомиометрита може спостерігатися і при відсутності поширення інфекції за межі матки. Іноді воно зустрічається після гострого початку. Іноді ендоміометрит спочатку протікає мляво. У цих випадках затяжний перебіг зазвичай свідчить про нераціонально проведеної терапії (похибки у застосуванні антибіотиків, відсутність заходів, спрямованих на підвищення реактивності організму).
Терапія эндомиометрита проводиться згідно з основними положеннями, викладеними у главі «Загальні принципи терапії післяпологових захворювань».
Щодо включення в комплекс лікувальних заходів при важких формах эндомиометрита засобів, що скорочують матку, необхідно відзначити наступне. До призначення цих засобів треба підходити з певною обережністю, дак як сильне скорочення матки при застосуванні препаратів, що мають великий контракционной здатністю, може сприяти подальшому поширенню інфекції. Призначення холод (міхур з льодом на низ живота) при лікуванні антибіотиками недостатньо раціонально, оскільки при застосуванні холоду зменшується приплив крові до запального вогнища і може вступ до нього антибіотиків.
При легких формах эндомиометрита можна обмежитись призначенням постільного режиму, протизапальних та десенсибілізуючих препаратів (ацетилсаліцилова кислота по 0,5 г 4 рази на день, 2% розчин амідопірину по 1 столовій ложці 2-3 рази в день), а також застосуванням холоду як засоби, що скорочує матку і надає протизапальну дію.
