Громадяни нашої великої Батьківщини користуються більшими правами, проголошеними і гарантованими Конституцією СРСР та радянськими законами. Але здійснення прав і свобод невіддільно від виконання громадянами СРСР обов'язків перед народом і державою.
Ст. 40 Конституції СРСР встановлює, що всі радянські громадяни мають право на працю, тобто на одержання гарантованої роботи з оплатою праці відповідно з її кількістю і якістю. Разом з тим Конституція СРСР (ст. 60) вимагає від усіх здатних до праці громадян працювати чесно й добросовісно, строго дотримуючись трудову дисципліну.
Однією з найважливіших обов'язків радянських громадян, їх священним обов'язком є захист Соціалістичної Вітчизни (ст. 62, 63 Конституції СРСР).
Ухилення від обов'язків військової служби є найтяжчим злочином і суворо карається нашими законами.
Зі змісту статей КК (ст. 80 і 249) випливає, що ухилення від призову в Радянську Армію і від несення обов'язків військової служби може проявлятися у вигляді дій (заподіяння собі якого-небудь ушкодження - членоушкодження), симуляції й агравації захворювань, підроблення документів або у бездіяльності (неявка на призовний пункт, відмова від несення військової служби). У нашої радянської дійсності ці злочини зустрічаються дуже рідко.
Необхідність у проведенні судово-медичної експертизи самоушкоджень і штучно викликаних хворобливих станів виникає при наявності ознак злочинів, пов'язаних з ухиленням від виконання обов'язків, передбачених законом (наприклад, призов на військову службу), або з якою-небудь іншою корисливою метою (симуляція нападу при співучасті у злочині, ухилення від трудової повинності та ін).
