У перебігу гіпертонічної хвороби лікарі виділяють три стадії та дві фази, що допомагає їм визначити тяжкість захворювання і вибрати відповідні фізичні методи профілактики, а також комплексні лікарські та фізичні методи лікування.
Зрозуміло, що важливе профілактичне значення набуває нормальний спосіб життя, усунення факторів ризику, виключення конфліктів в побуті і праці, загальнозміцнюючі методи загартовування. При початковій - першій стадії гіпертонічної хвороби комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямований на ослаблення невротичних реакцій, відновлення взаємовідносин коркових процесів збудження і гальмування, оскільки від них залежить регуляція судинного тонусу. Таких пацієнтів доцільно направляти на кліматичні курорти.
Правильний режим життя, позитивні емоції, чергування спокою і рухів, подовжений нічний сон і короткочасний відпочинок у денний час, особливо на верандах, у берега моря або річки, прогулянки на свіжому повітрі надають на які страждають першою стадією гіпертонічної хвороби сприятливий вплив. Під впливом цих впливів, як правило, нормалізується функція центральної нервової системи, поліпшується кровообіг, знижується підвищений тонус судин, нормалізується артеріальний тиск.
Якщо в подальшому ці пацієнти дотримуються режиму праці та відпочинку, що повністю позбавляються від шкідливих звичок і виконують лікарські рекомендації, то вони одужують. Рекомендації стосуються лікувальної гімнастики (у домашніх і виробничих умовах), режиму харчування (обмеження кухонної солі та прийому рідини), повторних, під час свого трудового відпустки, курсів профілактики в санаторіях або будинках відпочинку, а також повного виключення факторів ризику.
Але якщо заходи первинної профілактики не мали свого сприятливого впливу і гіпертонічна хвороба продовжує прогресувати, лікарі вдаються до лікувальних заходів та заходів вторинної профілактики.
При загостренні гіпертонічної хвороби лікарі застосовують: гангліоблокатори (для гальмування судинозвужувальних імпульсів, що надходять з симпатичних вузлів); препарати раувольфії (для зменшення збудливості підкіркових судинорухових центрів); симпатолітичні ліки (для гальмування пресорних імпульсів у закінченнях симпатичних нервів); препарати типу метилдофа (для зниження синтезу катехоламінів); індерал і його аналоги (для блокування бета-адренергічних рецепторів серцево-судинної системи).
З метою виведення з організму натрію лікарі застосовують гипотиозид, фурасемид і препарати, що блокують дію альдостерону, особливо верошпірон.
Зрозуміло, самолікування може призвести до погіршення клінічного перебігу захворювання, так як той чи інший препарат здатний загальмувати або, навпаки, порушити різні ланки складного механізму регуляції судинного тонусу, видалення натрію з організму, пригнічення синтезу катехоламінів та інші небажані наслідки. Всі ці обставини може врахувати тільки лікар.
Якщо швидко вдається купірувати гіпертонічний криз, то для запобігання виникнення нового загострення захворювання пацієнтів, за винятком iex, хто страждає третьою стадією захворювання, направляють на курорти. А хворим старших вікових груп, з другою стадією захворювання, показано лікування в місцевих санаторіях.
На бальнеологічних курортах, де є мінеральні води (нарзан, радонові, сульфідні, йодо-бромні), у лікувально-профілактичний комплекс включають за певними методиками полуванны, цільні або розвідні ванни, чотирьохкамерні ванни з різною концентрацією вуглекислоти, радону, сірководню на розсуд лікаря.
