З середини 50-х років інтерес до проблем моральності як з боку наукової громадськості, так і практичних працівників значно зріс. Це виявилося і в зміні відношення до розробки проблем лікарської етики. З'являється, а потім все більш зростає кількість робіт, присвячених цій проблемі. У них підкреслюється, що тільки соціалізм, знищуючи приватну практику, роблячи кваліфіковану лікарську допомогу загальнонародної, створює основу реального гуманізму лікаря. При соціалізмі турботою лікаря стають не тільки лікування хворих, але і соціальні заходи та попередження хвороб і збільшення працездатною тривалості життя.
Важливим етапом у розвитку лікарської моралі було відродження в нашій країні в 1969 р. традиційної лікарської клятви, остаточний текст якої затверджено Указом Президії Верховної Ради СРСР у 1971 р. Присяга лікаря Радянського Союзу узагальнює кращі традиції світової та вітчизняної медицини і в той же час включає в себе нові моральні принципи, характерні для розвиненого соціалістичного суспільства. Ось її текст:
«Отримуючи високе звання лікаря і приступаючи до лікарської діяльності, я урочисто клянусь:
усі знання і сили присвятити охорони і поліпшення здоров'я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням, сумлінно трудитися там, де цього вимагають інтереси товариства;
бути завжди готовим надати медичну допомогу, уважно і дбайливо ставитися до хворого, зберігати лікарську таємницю;
постійно вдосконалювати свої медичні пізнання і лікарську майстерність, сприяти своєю працею розвитку медичної науки і практики;
звертатися, якщо цього вимагають інтереси хворого, за порадою до товаришам за професією і самому ніколи не відмовляти їм у раді та допомоги;
берегти і розвивати благородні традиції вітчизняної медицини, у всіх своїх діях керуватися принципами комуністичної моралі, завжди пам'ятати про високе покликання радянського лікаря, про відповідальність перед народом і Радянським державою.
Вірність цій присязі присягаю пронести через усе своє життя».
Присяга лікаря Радянського Союзу - це основні моральні принципи поведінки наших лікарів, але вона має і юридичний статус, тому в плані виховання медичних працівників дуже важливі дієвий контроль за її виконанням, розробка заходів впливу на тих представників медичної професії, які порушують її положення.
У суспільстві розвинутого соціалізму зростає роль морального регулювання відносин, у тому числі і в лікарській діяльності, тому не випадково в постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «ПРО заходи по дальшому поліпшенню народної охорони здоров'я (1977) підкреслюється необхідність посилити роботу по вихованню у медичних працівників високих моральних якостей.
Отже, лікарська етика у своєму розвитку пройшла ряд етапів: від формування загальних гуманних принципів цієї професії через їх конкретизацію до усвідомлення того, що лікарський гуманізм (як гуманізм взагалі) соціально обумовлений, що необхідні певні соціально-економічні і політичні умови для того, щоб ці принципи могли бути реалізовані на практиці повсюдно. Соціалізм створює найбільш сприятливі умови для успішної реалізації цілей медицини. Соціалістичне охорону здоров'я, засноване на безкоштовності, загальнодоступності і профілактичної спрямованості, глибоко гуманістично по своїй суті, а тому лише при соціалізмі створюються умови для реалізації найбільш суттєвих принципів медичної моралі.
Величезне значення проблем лікарської етики, зміни в моральних відносинах лікаря з хворими і суспільством в цілому у зв'язку з науково-технічною революцією, поява нових, раніше не існуючих проблем свідчать про необхідність подальшої, більш глибокої розробки проблем лікарської етики.
