Гормональна (естрогенна) функція яєчників. З настанням періоду менопаузи гормональна функція яєчників припиняється не відразу. Навіть в період менопаузи жінка протягом доби може виділяти з сечею до 300 г естрогенів і 0,5-0,8 мг прегнандіолу.
Цондек, як відомо, розрізняв наступні фази в перехідні роки життя жінки: 1) гиперфолликулиновую (полигормональная), коли естрогенний гормон в надлишку виробляється в організмі жінки та екскретується у кількості від 500 до 1000 одиниць на 1 л сечі проти 200-300 одиниць до настання клімаксу; 2) гипофолликулиновую (агормональная), коли зміст естрогенного гормону настільки незначно, що в сечі він виявляється лише в незначних кількостях (ледь визначаються); 3) гиперпролановую, коли естрогенний гормон відсутня, але у значній кількості утворюється гонадотропний гормон. Треба, однак, сказати, що ці складні гормональні клінічні прояви в климактерии і менопаузі далеко не завжди укладаються в запропоновану Цондеком схему. У цьому відношенні становлять інтерес деякі літературні дані. Е. В. Кватера серед обстежуваних їм жінок, що знаходяться у менопаузі, виявив у 4% полифолликулярную фазу, у 10% - агормональную, у 82% - полигонадотропную і у 4% - нормальну екскрецію естрогенного та гонадотропного гормонів. Спостереження Е. М. Вихляевой показали, що протягом перших двох років після припинення менструацій у більшості обстежених жінок спостерігається виділення значних кількостей естрогенних гормонів (від 123 до 273 за 24 години), що перевищує показники виділення цих гормонів у жінок, які перебувають у климактерии при збереженому ще менструальному циклі. О. Н. Савченко спостерігала найбільш високу екскреції естрогенів у перші два роки після припинення менструацій. У багатьох жінок рівень екскреції естрогенів у цей період відповідав такому в репродуктивному періоді поза фазою оваріального піку. Значне падіння екскреції естрогенів зазначалося через 2 роки після настання менопаузи. За даними Пінкуса (Pinkus), екскреція усіх фракцій естрогенів з 30-60 років прогресивно зменшується.
Ренделл (Randall), Мак-Брайд і ін. відзначили в слизовій піхви і матки жінок з багаторічною менопаузою проліферативні процеси, зумовлені довгостроково зберігається екскрецією естрогенів. За даними М. Р. Арсеньєвої, О. Н. Савченко і Р. С. Степанова, виражені проліферативні зміни протягом першого року менопаузи відзначалися у 50%, протягом другого року - у 42,9%, протягом 3-5 років, у 5,5% і після 5 років - у 5,3% обстежених жінок. Проте слід сказати, що навряд чи наведені дані авторів відображають дійсний рівень екскреції естрогенів яєчниками. Треба, з одного боку, враховувати, що піхву більш чутливо до естрогенів, ніж ендометрій, і тому може тривалий час зберігати цитологічну картину гиперфолликулинемии, причому навіть у тих випадках, коли яєчники виділяють мінімальну кількість естрогенів, і, з іншого - не слід також випускати з уваги тієї обставини, що статеві гормони, крім яєчників, виробляються залозами, ретикулярна зона яких, піддаючись інволюції в постнатальному періоді дівчинки, знову починає функціонувати у жінки до кінця дітородного періоду, в клімактеричному періоді її і після кастрації, тобто виробляти естрогени, прогестерон і андростерон. Найбільш активні первинні смузі гормонів (естрадіол, тестостерон) кора наднирника не продукує. Дао (Н. Dao) показав, що після овариэктомии (60 жінок) виділення естрогенів становило в середньому 16,6 у, а у контрольної групи того ж віку - 33. Після адреналэктомии і овариэктомии естрогени в сечі не виявлялися. Наведені дані показують, що проліферативні зміни у вагінальному епітелії можуть бути викликані естрогенами не яєчника, а естрогенами виробляються наднирковою залозою. Кількість естрогенів, необхідне для того, щоб викликати зміна слизової матки і піхви, значно менше фізіологічного рівня естрогенів в організмі. Шефман і Фогель (Ст. Schefman, N. Vogel) виявили після одноразового введення 0,5 мг естрогенів (дози, меншою фізіологічною) проліферативні зміни піхвового епітелію. Мабуть, ці зміни може викликати ще менша доза. Гольдберг і Гарріс (М. Goldberg, F. Harris) повідомляють про жінку, у якої після двосторонньої овариэктомии, тривале застосування крему для особи, що містить фолікулін в дозі 10 000 одиниць, викликало кровотечу.
М. Р. Арсеньєва, О. Н. Савченко і Р. С. Степанов вивчали співвідношення між цитологічної картини піхвового мазка і добовою екскрецією естрогенів сечі (198 жінок 40-60 років в період менопаузи з явищами клімактеричного синдрому). За їх даними, падіння добової екскреції естрогенів (хімічне визначення) відбувається на третьому році менопаузи, а згідно з цитологічним даними; це падіння відбувається більш повільно, атрофічні мазки переважають лише на шостому році менопаузи. Однією з причин такої невідповідності є те, що визначалася загальна сума всіх естрогенних фракцій, що викликають проліферацію слизової піхви, без урахування переважання окремих з них. За даними Мак-Брайда і Пінкуса, в період менопаузи більшу частину экскретируемых естрогенів становить естріол, мало активний відносно проліферації слизової піхви. Піхвовий мазок відображає реакцію піхвового епітелію на суму гормональних впливів.
