Імунотерапію при раку молочної залози стали проводити недавно. Застосування неспецифічної вакцинації (використання БЦЖ, стимуляція фагоцитарної активності білкових дериватом туберкуліну, включення в лейкоцити тимидина тощо) поки не дало скільки-небудь помітних результатів, але дозволило виявити ряд цікавих особливостей. Передбачається, що імунотерапія повинна бути використана щонайменше в трьох ситуаціях: а) для відновлення і нормалізації імунозахисну механізмів при виявленні знижених показників клітинного та гуморального імунітету; б) при порушеннях реактивності організму під впливом стрессорно діють на імунітет лікувальних заходів (операція, променева і хіміотерапія); в) з протипухлинною метою при субклінічних і маніфестуючи віддалених метастазах.
З'явилися перші повідомлення про успішне застосування ряду препаратор, (левимезол, зимозан, продігіозан та ін), що активують фактори специфічного і неспецифічного імунітету. Відновлення раніше пригнобленої імунологічної реактивності збільшує шанси на тривалий безрецидивної період після мастектомії, а при лікуванні рецидивів і метастазів достовірно покращує результати лікування, зокрема збільшує частоту об'єктивних регресій пухлинних вогнищ. У хворих зі стійко пригнобленої иммунореактивностью досягти сприятливих результатів не вдалося (Brenier, 1977; Nathanson, 1977).
