Специфічна імунотерапія (СІТ) проводиться у дітей в основному пилковими та побутовими алергенами (домашня і бібліотечний пил, перо подушки, домашній кліщ) при атопічній бронхіальній астмі, полінозі, риносинусит, іноді при атопічному дерматиті у поєднанні з індивідуальною дієтотерапією. При показаннях застосовується специфічна імунотерапія харчовими і инсектными алергенами. ЗВТ проводиться в алергологічних кабінетах і алергологічних відділеннях стаціонару під наглядом лікаря-алерголога. Використовуються стандартні препарати водно-сольових екстрактів лікувальних алергенів.
Гіпосенсібілізація проводиться тільки в ремісії захворювання, через 2-3 тижні після загострення, після ретельної санації всіх вогнищ інфекції в організмі і при відсутності ускладнень. Протипоказана ЗВТ при поєднанні алергозів з хронічними захворюваннями (ревматизм, туберкульоз, захворювання печінки і нирок), психічними хворобами, з захворюваннями нервової і ендокринної систем, пухлинами, захворюваннями крові. Не рекомендується проведення гіпосенсибілізації у хворих, які тривало отримують кортикостероїдну терапію.
Існують різні способи введення алергенів хворому (підшкірний, внутрішньошкірної, аплікаційний, оральний, під'язиковий, комбінований), різні методи гіпосенсибілізації (цілорічний, курсової, передсезонний, сезонний), темпи введення (стандартний, прискорений, блискавичний, повільний, депоаллергенами). Вибір способу, методу і темпу введення алергену залежить від його виду та індивідуальних особливостей хворого. У дитячої алергологічної практиці найбільш широко використовується метод підшкірного введення зростаючих доз алергену. При бронхіальній астмі проводиться зазвичай цілорічна гіпосенсібілізація, а при полінозі - передсезонна, рідко сезонна.
Гіпосенсібілізація проводиться лише тими алергенами, етіологічна роль яких підтверджена аллергообследованием. Не рекомендується проводити імунотерапію алергенами, до яких виявлена субклінічна сенсибілізація. Оскільки, як показали наші спостереження, у дітей, особливо до 5-7-річного віку, нерідко спостерігається субклінічна побутова, пилкова та бактеріальна алергія, при їх обстеженні для уточнення ролі алергену в захворюванні необхідно використовувати більш широко провокаційні проби, особливо назальні, які є высокоинформативными, легко здійснимі і не дають ускладнень.
Специфічна імунотерапія може проводитися одним алергеном або кількома (при полиэтиологичности захворювання). При останньому варіанті лікування зазвичай проводиться сумішшю декількох алергенів, коли вони належать до однієї групи (пилкові). Якщо ж в етіології захворювання беруть участь алергени різних груп, наприклад, домашній пил і пилкові, то алергени вводяться окремо - паралельно (краще в різні дні) або послідовно (лікування наступним алергеном починають після закінчення курсу попереднім). Для проведення специфічної гіпосенсибілізації готують лікувальні десятикратні розведення етіологічно значущого алергену (або суміші алергенів) зі стандартного розчину, що містить 10000 PNH в 1 мл (1 : 1000000=10-6, 1 : 100000=10-5..... 1 : 10=10-1).
Лікування починають з мінімальної концентрації алергену з подальшим нарощуванням доз. Початкова доза підбирається аллергометрическим титруванням. Принцип його полягає у внутрішньошкірному введенні декількох максимальних розведень алергену (зазвичай не більше трьох, наприклад, 10-6, 10-5 і 10-4) з оцінкою шкірної реакції через 20 хвилин. Якщо з усіма розведеннями отримано позитивний результат, титрування продовжують (краще на наступний день для виключення сумарного ефекту введеного алергену, здатного викликати загострення захворювання) з ще більшими розведеннями алергену (10-7, 10-8, 10-9) і т. д. до визначення субпороговой дози, тобто тієї концентрації алергену, що при внутрішньошкірному введенні, першою дає негативний результат. Лікування починають з порогової дози алергену, яка в 10 разів більше субпороговой. Наприклад, при титруванні отримані наступні результати: 10-7 +, 10-8 +, 10-9 - отр. Лікування в цьому випадку слід почати з порогової дози 10-8.
