Залежно від характеру дії токсичного агента на організм спостерігаються різні форми порушення гемодинаміки.
Колапс. Для лікування хворих, які перебувають у стані колапсу (див.), внутрішньовенно крапельно вводять 3-4 мл 0,2% розчину норадреналіну або 3 мл 1% розчину мезатону на 500 мл 5% розчину глюкози з додаванням 2 мл 5% розчину ефедрину і 1 мл 0,05% розчину строфантину. При шоковому і несвідомому стані додають 60 мг преднізолону. При стійкому колапсі (систолічний тиск нижче критичної величини - 70 мм рт. ст.) доцільно застосовувати дробове артеріальний нагнітання одногруппной крові або кровозамінників (поліглюкін, поливинол).
Набряк легенів. Лікування набряку легенів таке ж, як і гострої серцевої недостатності (див. Кровообіг, недостатність кровообігу). Медикаментозне лікування набряку легенів проводять на фоні специфічної для даного отруєння терапії. Однак слід максимально зменшити кількість введеної рідини. У коматозному стані протипоказано введення наркотиків. Діуретичні засоби : лазикс 1 % розчин 4-6 мл в вену або новурит 1 мл внутрішньом'язово.
Набряк легенів слід диференціювати з бронхореей при отруєнні фосфорорганічними сполуками і деякими наркотичними засобами (алкоголь, морфін). Бронхорея швидко купірується при введенні атропіну.
Токсичний набряк легенів виникає при опіках верхніх дихальних шляхів парами хлору, аміаку, міцних кислот і ін, а також при отруєння фосгеном, дифосгеном та іншими газами. Лікування: застосування аерозолів з димедролом, ефедрином, новокаїном, стрептоміцином. Вводять преднізолон 30 мг внутрішньовенно 20 мл 40% розчину глюкози повторно, 30% розчин сечовини 100-150 мл внутрішньовенно, приготований на 10% розчині глюкози, серцево-судинні засоби за показаннями.
Гіпотонія. Внаслідок підвищеної капілярної проникності при опіках стравоходу та шлунка кислотами та лугами (рідше при отруєнні снодійними і солями важких металів) може настати плазмопотеря з зневодненням хворого і зниженням артеріального тиску. Лікування: повторні вливання плазми і кровозамінників до нормалізації артеріального тиску.
Опіковий шок виникає при отруєнні прижигающими рідинами, в основному кислотами і лугами. Підшкірно або в вену вводять 1-2 мл 1% розчину морфіну та 1 мл 0,1% розчину атропіну. При наростанні болю застосовують закис азоту. В цілях попередження і лікування шоку проводять лівобічну вагосимпатичну і двосторонню паранефральну новокаїнову блокаду (див. новокаїнова Блокада), а також вводять внутрішньовенно глюкозо-новокаїнову суміш (50 мл 2% розчину новокаїну на 500 мл 5% розчину глюкози). У торпідній фазі шоку доцільно вводити внутрішньовенно преднізолон (60 мг), застосовувати серцево-судинні засоби (кордіамін, строфантин, ефедрин) або внутрішньоартеріальне введення крові. См. також Опіки.
