В літературі це захворювання має ряд назв: універсальний інтерстиціальний кальциноз, вапняно-панцирна шкіра, вапняна подагра, липокальциногранулематоз, липоидокальциноз і липокальциноз. Розрізняють два види кальцинозу: метастатичний і дистрофічний. При метастатичному кальцинозе вапняні метастази виникають в самих різних органах (легенях, нирках, шлунку, серці, судинах і т. д. Метастатичні кальцинати найчастіше виникають внаслідок загального порушення обміну кальцію при ряді захворювань, які характеризуються гіперкальціємією (гіперпаратіреодізм, гіпервітаміноз Д), а також при хворобах нирок і кісток, що супроводжуються деструкцією і втратою мінеральних солей (фіброзна остеодистрофія, множинні мієломи, метастази раку). При дистрофічні кальцинозе вапняні відкладення зазвичай носять локалізований характер.
Слід підкреслити, що в 30-40% «кальциноз» поєднується зі склеродермією та дерматомиозитом, причому в першому випадку кальциноз має обмежений характер, у другому - генералізований (Потанін, 1965).
Етіологія і патогенез кальцинозу остаточно не встановлені. Досі не з'ясовано, що лежить в основі кальцинозу - місцеві дистрофічні зміни тканини або первинне загальні порушення обміну речовин. Необхідно підкреслити, що патогенез кальцинозу є різноманітним. В одних випадках вирішальне значення в його виникненні належить генетичним факторам, в інших - порушень ендокринних залоз, диэнцефало-гормональної регуляції. Велика роль приписується дисфункції щитовидної залози, паращитовидних і статевих залоз.
Клініка кальцинозов на відміну від гіпервітамінозу Д характеризується відсутністю проявів інтоксикації, а також вказівок в анамнезі на застосування вітаміну Д.
