Хоча складний біологічний процес розвитку пухлини важко укласти в суворі рамки, практична необхідність в стандартизації лікувальних заходів, а також обліку і порівняння результатів лікування вже давно призвела до численних спроб класифікувати як пухлинний процес, так і лікувальні заходи. Спільним у цих класифікаціях стало поділ хворих за стадіями розвитку пухлини в залежності від вираженості ознак, узятих за основу класифікації С. А. Холдина - в СРСР, Холстед і Манчестерська - в Англії, Колумбійська - в США, Штейнталя - в Європі), або застосування в певному порядку местнорегионарных і загальних (химиогормональных) лікувальних заходів.
Класифікація С. А. Холдина, прийнята в СРСР, заснована на розмірах первинного вогнища (в сантиметрах) та ураженні різних етапів лімфовідтоку і груп лімфатичних вузлів, вирізаних з хірургом препарату після мастектомії. Ураження лімфатичних вузлів повинно бути підтверджено гістологічно. Саме тому класифікація характеризується як клініко-гістологічна. Застосування її особливо цінно при вивченні віддалених результатів лікування, незважаючи на деяку умовність віднесення лімфатичних вузлів до певним етапам лімфовідтоку і відсутність обліку кількості їх поразок на кожному етапі або в групі.
