Виявлено певний зв'язок між характером перебігу клімактеричного періоду і тривалістю впливу шкідливих виробничих факторів. Разом з тим неодноразово спостерігалися випадки раннього появи важкого перебігу клімактеричного синдрому у жінок з невеликим стажем роботи і більш пізніше і легке його перебіг у працюючих тривалий час в умовах дії професійних шкідливостей. Як показав аналіз, серед жінок, що надійшли на роботу в «шкідливі» цеху у віці 36-40 років і в анамнезі яких відзначалися два - три несприятливих фактора (численні аборти, психічні травми тощо), лише у 19,9% розвинувся клімактеричний синдром I ступеня, тоді як у їх колег, почали відчувати вплив шкідливих виробничих факторів в більш молодому віці, легкий перебіг клімактеричного синдрому спостерігалося більш ніж в 2 рази частіше - у 42,9 % жінок. У цьому випадку поряд з індивідуальними особливостями реактивності організму, мабуть, грає роль та стан адаптаційних можливостей до моменту інволюційної
перебудови організму. Необхідні, мабуть, більш точні лікарські рекомендації щодо раціонального працевлаштування жінок вікових груп, близьких до перехідній.
Дослідження, проведені В. В. Верулашвілі, показали, що вік, в якому виникає клімактеричний синдром, форма і тяжкість його перебігу знаходяться в прямій залежності від преморбідного стану жінки, характеру і умов праці, стажу роботи. Виробничі шкідливості при цьому лише посилюють негативний вплив основних етіологічних і патогенетичних факторів. У зв'язку з цим для профілактики ускладнень, зумовлених впливом виробничих шкідливостей, жінки після 40 років повинні перебувати під диспансерним спостереженням, для того щоб можна було якомога раніше виявити можливі професійні ускладнення, що є одним з реальних шляхів профілактики ускладненого перебігу клімактеричного синдрому.
З викладеного вище випливає, що профілактика патологічного перебігу клімактеричного періоду визначається багатьма факторами: медичними, соціальними, виробничими, психологічними. Профілактичні заходи необхідно починати ще до настання вагітності і проводити протягом усього життя, особливо в «критичні» періоди життя. Основними принципами профілактики повинні бути правильна оцінка гармонійного розвитку і своєчасного згасання жіночого організму, пренатальна діагностика, рання діагностика порушень фізичного та статевого розвитку, діагностика початкових форм гінекологічних та негинекологических захворювань, які етіологічно і патогенетично обґрунтована терапія, психотерапія і деонтологія. Важливо також своєчасно виявити несприятливий вплив професійних шкідливостей, прийняти відповідні профілактичні заходи і в разі необхідності рекомендувати змінити роботу. Ряд профілактичних заходів необхідно проводити протягом усього життя: 1) профілактика ожиріння; 2) раціональна організація праці та відпочинку; 3) заняття фізкультурою і спортом (відповідно до віку); 4) раціональна одяг в залежності від сезону; 5) встановлення в ранні терміни причин порушення функції репродуктивної системи і здійснення патогенетично обгрунтованої терапії під систематичним контролем ефективності терапії.
Нам видається, що профілактичні заходи, викладені вище, стануть реальним шляхом зниження патологічного перебігу клімактеричного періоду, а також захворювань, що найбільш часто виникають в період старіння.
