ЛЕО в системі МСЦО в значній своїй частині спирається на організаційних принципах, закладених в систему ЛЕО періоду Великої Вітчизняної війни, перевірених всім ходом війни і не втратили свого значення на сьогоднішній день.
Масові втрати серед цивільного населення і в системі МСЦО неминуче викличуть необхідність здійснювати евакуацію уражених, яка в своїй основі знаходиться в протиріччі з лікуванням і приховує в собі великі небезпеки для евакуйованих (див. Евакуація, медична). Наслідком цього заходу є необхідність розчленовувати медичну допомогу по етапах евакуації. Це в свою чергу може спричинити за собою застосування різних методів лікування на різних етапах по відношенню до одного і того ж ураженого. У Велику Вітчизняну війну, щоб уникнути настільки згубного для постраждалих різнобою в лікуванні були встановлені єдині для всіх етапів методи лікування для кожного виду поразок. Цей принцип наступності повністю зберігає свою актуальність і в системі ЛЕО МСЦО. На наступності ґрунтується система етапного лікування.
Евакуація порушує настільки необхідний для уражених спокій, тому її слід різко обмежувати для найбільш важких контингентів уражених, виділяючи категорію нетранспортабельних в залежності від характеру санітарного транспорту, протяжності та стану шляхів евакуації. Таким чином, поняття «нетранспортабельність» не є постійною категорією, а встановлюється в кожному випадку в залежності від конкретної обстановки. При наявності вертольотів протипоказання до евакуації різко знижуються. При поганому стані доріг та відсутність комфортабельного санітарного транспорту протипоказання зростають. Крім того, враховуючи разнохарактерный транспорт, який буде використовуватися для евакуації уражених, слід суворо диференціювати уражених, використовуючи найбільш щадні види транспорту для важких контингентів. Тільки при дотриманні викладених положень до певної міри будуть ліквідовані протиріччя між евакуацією і лікуванням, тобто буде застосовуватися мед. евакуація.
Масові втрати і обмежені можливості етапів мед. евакуації в наданні допомоги тягнуть за собою необхідність розподіляти уражених на групи з вирішенням питань про черговості та місце надання їм допомоги, черговості і спосіб евакуації і місце призначення, тобто здійснювати мед. сортування.
Мед. сортування є вирішальним методом етапного лікування, яка визначає долі уражених та проведення якої може бути покладено тільки на найбільш підготовлених лікарів.
МСЦО, взявши на озброєння систему етапного лікування, передбачає розгортання двох етапів мед. евакуації: передового-загонів першої медичної допомоги (ОПМ) для надання так званої першої лікарської допомоги поблизу вогнищ масових уражень, та другого етапу - лікарняних баз (ББ) в заміській зоні (рис. 3). Найвищою формою медичної допомоги є спеціалізована. В період Великої Вітчизняної війни одним з найбільш яскравих досягнень військово-медичної служби з'явилася організація спеціалізованої медичної допомоги, яка надавалася в армійському районі, тобто на третьому етапі. В умовах же ГО виникають всі можливості для надання такої допомоги вже на другому етапі евакуації - в ББ.
У цих базах розгортають профільовані лікарні, здійснюючи в них евакуацію уражених з ОПМ.
Таким чином, МСЦО, плануючи застосування «системи етапного лікування з евакуацією за призначенням», апробовану всім ходом Великої Вітчизняної війни, обмежує ЛЕО двома етапами і вносить у нього розумні корективи стосовно до специфіки служби. При виникненні осередку ядерного ураження (див. Вогнище масових уражень) в нього вводяться рухомі сили і засоби ЦО для проведення всього комплексу робіт з ліквідації наслідків вибуху, у тому числі рятувальні загони, сандружини (див. санітарна Дружина) і загони першої медичної допомоги (ОПМ). Керівник ГО інформує вводяться формування МСЦО про обстановку в осередку ядерного ураження і ставить конкретні завдання з проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.
Рятувальні загони здійснюють розшук і рятування людей із завалів, притулків, палаючих будівель і передають уражених сандружинам, які надають їм першу допомогу, зосереджуючи їх на тимчасових пунктах збору уражених, організованих в найбільш безпечних місцях безпосередньо на території об'єкта, де знаходилися потерпілі.
