Консервативне лікування. У гострій стадії воно спрямоване на зняття больового синдрому і розсмоктування крововиливів. Система спортивної реабілітації проводиться в тісному контакті лікаря-травматолога з фахівцями з лікувальної фізкультури, фізіотерапевтом і тренером з дотриманням необхідної умови - зняття фізичних навантажень з поступовим розширенням рухового режиму.
За лікуванні гострих явищ призначаються фізіотерапевтичні процедури: УВЧ, мікрохвильова терапія (луч-58), електрофорез новокаїну і йодиду калію, або гуизоля, фонофорез кортикостероїдними препаратами (гідрокортизон, преднізолон), діадинамічні струми, парафіно-озокеритові аплікації). Для поліпшення місцевого кровообігу і стимулювання процесу розсмоктування крововиливів або набряків показаний ручний або вакуум-масаж, дає хороший ефект.
Надалі в комплекс відновлювального лікування рекомендуємо включати і санаторно-курортне (сірководневі та радонові ванни, грязьові аплікації).
При тривалому перебігу процесів для поліпшення місцевого кровообігу і метаболізму тканин рекомендуються місцеві блокади 1%-ним розчином новокаїну (від 5 до 20 мл) з наступним накладенням компресів з маззю Вишневського.
Широко використовуються (3. С. Миронова, 1982) місцеві ін'єкції суспензії гідрокортизону по 2 мл (50 мг) з попереднім введенням 1%-ного розчину новокаїну - 3-5 мл (на курс три ін'єкції з інтервалом у 3-4 дні). При цьому необхідно знизити інтенсивність спортивних навантажень. Вибір фізичних методів лікування проводиться у відповідності зі стадією захворювання і строго індивідуально, так само як і комплекс реабілітаційних заходів, що включають рекомендації з проведення тренувального циклу.
Раціональні вправи і рухи забезпечують підвищене кровопостачання і делікатну роботу чотириголового м'яза стегна при розгинанні гомілки, сприяють виробленню нового рухового стереотипу з оптимальною синергетичної діяльністю м'язів розгиначів і згиначів гомілки. У перший період необхідно призначення «гладкою» роботи для колінних суглобів: плавання кролем, полуприсяды без обтяження, велостанок з дозованим збільшенням навантаження, ходьба, легкий біг і т. п. До виконання стрибкових елементів дозволяється приступати не раніше ніж через 3 місяці після травми. Надзвичайно важливим є тісний контакт лікаря і тренера з метою запобігання повторної травми і перенапруг, аж до повного перегляду програми підготовки спортсмена.
Оперативне лікування. Показанням до нього служить тривалість захворювання (більше року), відсутність ефекту від консервативного лікування (виявлення вторинних змін з боку кісткової тканини).
При тендопериостеопатии різної локалізації оперативне лікування полягає у висіченні патологічної тканини, нанесенні поздовжніх надсечек по ходу сухожильних волокон у місці їх вплетення в окістя (А. Камбрас, 1975; 3. С. Миронова з співавт., 1982).
З 2-3-го дня після операції дозволяються напруження м'язів стегна і гомілки, ходьба з опорою на милиці, з 5-го дня - ходьба без милиць. На 10-12-й день знімаються шви і спортсмен виписується (амбулаторне спостереження лікарсько-фізкультурного диспансеру). Фізіотерапевтичне лікування в післяопераційному періоді призначається тільки при наявності набряку або гематоми в області оперованої рани: УВЧ, мікрохвильова терапія (луч-58), електрофорез з лазонилом і херудоидом.
