Про формування патологічного потягу до алкоголю свідчило епізодична поява короткочасного переживання бажання вжити алкоголь, виникає у типовій ситуації. Таке бажання не фіксувалося окремо хворим, сприймалося їм разом з ситуацією в цілому в якості проміжного моменту такої ситуації. Більше того, хворі вважали цілком природним вживання алкоголю у типовій ситуації, а тому реалізовували свій намір і без досягнення якої-небудь напруги і сили. Часовий відрізок з моменту актуалізації потягу до його реалізації у більшості випадків виявлявся незначним. Фіксувалися хворі на власному бажання вжити алкоголь лише тоді, коли з'являлася перешкода на шляху реалізації такого бажання.
Вже на I стадії у хворих у відповідь на подразники, пов'язані з алкоголем, легко виникав своєрідний комплекс пожвавлення, що виражається в позитивних емоційних переживаннях, блиску очей, мовленнєвої гіперпродукції, гучному голосі, багатий інтонаціями, пожвавлення міміки і пантомимики (Стрельчук, 1973), деякою взбудораженности, порушення і підвищення загальної активності. Пізніше до нього приєднувалися пітливість, підвищене слиновиділення (гіперсалівація), різні відчуття в тілі (соматовегетативних відчуття).
Іншою важливою ознакою формування патологічного потягу до алкоголю у випадках, коли вживання алкоголю в типових ситуаціях не відбувалося, служило поява дискомфорту, специфічного відчуття незавершеності, невдоволення, нудьги. Короткочасне переживання бажання вжити алкоголь змінювалося на тривалий жаль з приводу відсутності прийому алкоголю, хворі відчували себе обдуреними, несправедливо покараними. І якщо на I стадії захворювання хворих ще можна було якось відвернути від алкоголю, переключити їх увагу, то надалі, при переході до II стадії захворювання, в аналогічних ситуаціях стану дискомфорту ставали більш стійкими, набували відтінку дратівливості і супроводжувалися конфліктною поведінкою.
У хворих даної групи усвідомлення потягу перешкоджало і те, що воно органічно розвивався з основних установок особистості, тому бажанням випити не протистояла особистість пацієнта, а зовнішні перешкоди народжували тільки прагнення їх подолати.
Переживання, пов'язані з алкоголем, займали все більше місця і часу в психічної діяльності хворих. Вони прислухалися до розмов на алкогольні теми, легко залишали справи, охоче приєднувалися до бесід. Розширювалося і саме переживання алкогольного ексцесу, воно вже не просто супроводжувало йому, а починалося заздалегідь, з передчуття і очікування прийому спиртного, тривало в період вживання алкоголю і завершувалося спогадами про ексцес. Причому передчуття і спогади про виписку супроводжувалися подібною симптоматикою, що включає головним чином комплекс пожвавлення з вираженою ейфорією, відтворенням у пам'яті навіть дрібних, малосущественных обставин вживання алкоголю, видів винно-горілчаних виробів, кількості випитого і т. д.
Хворі з особливостями характеру нестійкого кола, і без того не схильні до рефлексії, глибокого самоаналізу, не приділяли великої уваги психологічному обґрунтуванню свого пияцтва. Багато з них вважали абсолютно щиро, що п'ють «як всі», до того ж при порівнянні свого пияцтва і прикладів з найближчого оточення вони легко знаходили порівняно більш запущені випадки і ще більше переконувалися в своїй правоті.
Такі хворі від обговорення причин свого пияцтва активно ухилялися, у відповідь на звинувачення у пияцтві вже могли відповісти реакціями протесту. Зустрічаючи негативний і неприязне ставлення з боку здорового мікросоціального оточення, вони ще міцніше вростали у алкогольні компанії. Підбір друзів здійснювався, передусім за критерієм позитивного ставлення до прийому спиртного. Спільне вживання алкоголю ставало свого роду «паролем» у взаєминах, а відмова від участі у випивці зачіпав за живе, брав для хворих образливий зміст.
Сторінки: 1 2 3
