При узагальненні великого матеріалу, отриманого при масовому обстеженні довголітніх людей, встановлено, що в глибокому старечому віці порушення фізичного, психічного і соціального здоров'я відбуваються нерівномірно. Створюється враження, що функції, пов'язані з фізичним станом (рухливість, здатність до самообслуговування тощо), і здатність довгожителя пристосовуватися до навколишнього середовища знижуються раніше, ніж функції психічного стану (збереження психіки, пам'ять). Показники соціальної активності (наприклад, участь в роботах по дому) зберігаються навіть при ослабленні фізичних здібностей і характеризуються надзвичайною однорідністю показників у різних підгрупах населення, яке проживає на різних територіях.
Зібрані досить докладні відомості про категорії довголітніх осіб з відносно хорошим здоров'ям дозволяють наповнити конкретним змістом широко поширене поняття «активне довголіття». За обсягом зазначена група складає до 1/3 населення старше 80 років. За якісним ознаками - це досить рухливі, контактні, активні люди, що зберегли інтерес до життя, здатні до самообслуговування і беруть участь у справах сім'ї та суспільства.
Виявлені особливості здоров'я довгожителів і людей старечого віку роблять актуальним вирішення практичних завдань, пов'язаних з полегшенням їх побуту в сім'ї та поліпшенням догляду в спеціалізованих установах, а також розроблення заходів у сфері профілактики передчасного старіння, спрямованих на підготовку персоналу геріатричних установ та працівників у сфері соціальної допомоги цим контингентам населення.
Зіставлення показників, які характеризують здоров'я щодо рідко зустрічається категорії населення у віці 90 років і старше, з аналогічними даними про осіб старечого віку дозволяє зробити висновок про специфічні особливості організму довгожителів, уповільнених темпах їх постаріння. Ці результати добре узгоджуються з оцінками процесу вимирання людей після 90 років (Н. Н. Сачук, В. О. Кашка, В. П. Мінаєва, 1975).
Неоднорідність самої групи довгожителів і за станом здоров'я, і за віковим складом на окремих територіях країни підтверджує наявність значних регіональних відмінностей у потенційних можливостях досягнення активного довголіття.
Незважаючи на дещо обмежені рамки використання матеріалів вивчення способу життя довгожителів з метою розробки рекомендацій для широких верств населення, слід визнати їх корисність для розширення уявлень про фактори довголіття та прогнозування цього процесу на майбутнє.
