Визначення. Критерії. Джерела. Методи

Справжнє і відносне професійне старіння в чистому вигляді - явище більш рідкісне, ніж їх поєднання.
Для оцінки вікових меж професійної працездатності на конкретному об'єкті використовуються дані про віково-професійній структурі карток обліку кадрів або трудових книжок. Одноразова порівняльне дослідження їх в різних галузях народного господарства найбільш раціонально базувати на матеріалах переписів населення або періодичного обліку працюючих, що характеризують розподіл зайнятого населення за заняттям і віком. Використовуючи показники варіаційної обробки даних про віковий склад працюючих, можна прийняти, що:
1) модальний (Mox), найбільш часто зустрічається вік символізує кордон максимальної працездатності;
2) особи, що входять в групу віку в межах від нижньої границі робочого віку (16 років) до Mox +1υ, утворюють частину працівників з виробничо необхідної працездатністю;
3) з віку Mox +1υ (х1) до Mox +2υ (x2) утворюється група працівників із зниженою професійною працездатністю;
4) x2 - «граничний» вік працівників, зустрічається не менш ніж у 95,5% вибірці складу, символізує вік повної втрати працездатності в даній професії.
З метою визначення вікових меж життя» представників окремих професій складу населення, що має заняття, об'єднується з складом непрацюючих пенсіонерів тієї ж професії (інваліди праці всіх віків і пенсіонери по старості). Порівняння показників граничного віку (х2 та х3) сукупного складу професійних груп населення дозволяє з певною обережністю судити про ступінь віддалених наслідків впливу характеру та умов праці на використання біологічного потенціалу життя. Ця обережність пов'язана зі значно більшим впливом складу працюючих на вікову структуру сукупної групи населення, ніж пенсіонерів. Чим вище ступінь новизни професії і обумовлене цим омолодження професійної групи, тим менше підстав вважати, що вікова межа життя відображає вплив тяжкості, напруженості й умов праці. Крім того, існуюча в країні практика працевлаштування ослаблених людей на легку і нешкідливу роботу також може позначитися на омолодження складу сукупного. Знання історії формування професійних груп, приватної фізіології та гігієни праці може компенсувати цей недолік шляхом експертної оцінки.
Більш точне уявлення про межі життя осіб різних професій можна отримати за даними документації про основному прижиттєвому занятті померлих. Однак це джерело, як правило, відсутній, бо основне заняття померлих не реєструється через переважання серед них осіб пенсійного віку. У 1968-1970 рр. в країні здійснено комплексне поглиблене вивчення здоров'я населення. За його програмою вивчалася смертність з урахуванням основного заняття померлого. Нам представилася можливість аналізувати смертність міського населення Української РСР за даними вибіркової реєстрації більш 50 000 випадків смерті з урахуванням заняття і віку. За цими даними вдалося виявити достовірні показники повікової смертності і меж життя представників 60 значно укрупнених органами ЦСУ СРСР професійних груп. Дані про вік померлих та непрацюючих пенсіонерів дозволяють поряд з визначенням меж життя наблизитися до оцінки професійної вразливості в умовах сучасного виробництва. З цією метою використовуються повіковий показники смертності та стійкої втрати працездатності працездатної частини населення, а також показники повікової зайнятості пенсіонерів даної професії. Відношення цих показників професійної групи до показників всього населення допомагає виявити наявність або відсутність зв'язку вікових показників працездатності і життя з особливостями професії.
Дослідження вікових меж професійної працездатності дозволяє наблизитися до виявлення особливостей формування і використання трудового потенціалу населення країни в умовах його постаріння.