При ураженні міжреберних нервів знижується дихальна функція, з'являються колючі чи стискаючі болі по ходу цих нервів. Крім того, при корінцевому процесі виникають розлади різних видів чутливості (больової, температурної, тактильної), у пацієнтів з'являється відчуття повзання мурашок, оніміння в певних зонах шкіри, порушення рухової активності до зниження працездатності.
Тому заходи первинної профілактики повинні застосовуватися систематично.
На жаль, не всі пацієнти ставляться до рекомендацій лікаря уважно. Зобов'язуючись займатися ранковою і виробничою гімнастикою, загальнозміцнюючі водними процедурами (вологими обтираннями, душем з температурою води 36° С, купанням в басейні або річковими купаннями), вони вдаються до них від випадку до випадку.
Разом з тим без фізичних вправ і без загартовуючих процедур первинна профілактика стає неефективною. Важливу роль у первинній профілактиці мають і сонячно-повітряні ванни, оскільки вони сприяють підвищенню функції симпатичної нервової системи, бере участь, як зазначено вище, у розвитку дистрофії в міжхребцевих дисках. Ці профілактичні заходи гальмують пускові механізми, що лежать в основі формування захворювання.
Всі теплові процедури набувають важливу роль в запобіганні розвитку змін, що призводять до остеохондрозу та дискогенному радикуліту. Тому гарячі пісочні ванни, особливо після морських купань, парафінові аплікації надають сприятливий вплив на харчування міжхребцевих дисків і зчленувань. Істотну роль у запобіганні розвитку цього захворювання відіграє ранкова гімнастика, спортивні ігри, туристські походи. Вони зміцнюють скелетні м'язи, сумково-зв'язковий апарат хребта і не допускають виникнення нестабільності міжхребцевих сегментів.
Проте при появі больових відчуттів в попереку або в області шиї пацієнт не завжди звертається до лікаря, сподіваючись на те, що все пройде, все владнається. Більше того, частина пацієнтів починає займатися самолікуванням і процес ніби затихає. Між тим запущені в хід первинні механізми, що лежать в основі розвитку захворювання, особливо порушення регуляції адаптаційно-трофічної функції симпатичної нервової системи, продовжують поволі діяти. Через якийсь час, в силу несприятливих побутових і виробничих моментів, дистрофічний процес прогресує і починає проявлятися клінічно.
Зневага до описаних симптомів, самолікування або лікування за принципом «ліки допомогло сусідові, значить, допоможе і мені» сприяють не запобігання, а розповсюдженню процесу і залучення все нових і нових сегментів. Ці, як і інші, моменти призводять до того, що пацієнти звертаються за медичною допомогою з великим запізненням, і тоді знижуються лікувальні можливості, які могли бути досягнуті під впливом застосовуваних на ранньому етапі формування міжхребцевого остеохондрозу фізичних факторів і лікарських препаратів.
Хворі повинні враховувати, що чим раніше застосовуються фізичні лікувально-профілактичні заходи, тим швидше настає ефект.
Коли ж захворювання приймає хронічний перебіг, лікарі вдаються до заходів вторинної профілактики. До цих заходів відноситься застосування радонових, сульфідних, вуглекисло-сірководневих, азотно-радонових вод, лікувальних грязей, дозованої рухової навантаження по висхідній площині, масажу. Природно, лікар призначає процедури диференційовано в залежності від давності захворювання, стадії його прояви, наявності супутніх уражень різних систем забезпечення організму.
