Найбільш небезпечним і тяжким з посадових злочинів є хабарництво (ст. 173 КК РРФСР) - отримання посадовою особою особисто або через посередників у будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар будь-якої дії, яку посадова особа повинна була або могла виконати з використанням свого службового становища. Суб'єктом цього злочину може бути тільки службова особа. Наприклад, головний лікар або його заступник, поміщає за хабар хворого в лікувальне відділення або створює йому особливі привілейовані умови;, лікар, який видає за хабар листок тимчасової непрацездатності або дає за хабар направлення на госпіталізацію.
Від хабара слід відрізняти таке злочин, як побори (ст. 1562 КК РРФСР), тобто отримання працівником підприємства, установи або організації, який не є службовою особою, шляхом вимагання незаконної винагороди від громадян за виконання роботи або надання послуг у сфері побутового і медичного обслуговування, що входять в коло службових обов'язків такого працівника. Так, наприклад, якщо медичний працівник (лікар, медична сестра або молодша медична сестра) вимагає винагороду у хворого чи його родичів за надання медичної допомоги, яку він зобов'язаний був надавати безкоштовно у відповідності зі своїми професійними обов'язками, він скоює злочин, передбачений ст. 1562 КК РРФСР. Вимагання може виявлятися або у формі відкритого винагороди, або в завуальованій формі, коли хворий ставиться в такі умови, що вимушений давати винагороду, щоб отримати необхідну йому медичну допомогу. Побори відносяться до господарських злочинів. Всі вищеописані злочини є навмисними, тобто такими, коли особи, які їх здійснювали, усвідомлювали суспільно-небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачали їх шкідливі небезпечні наслідки і бажав їх настання або свідомо допускали їх.
Крім навмисних, можуть бути злочини, вчинені з необережності, коли особа, яка його вчиняє, передбачає можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховує на їх відвернення або не передбачає можливості настання таких наслідків, хоча повинно було і могло їх передбачати. До таких злочинів належить халатність (ст. 172 КК РРФСР). Недбалість являє собою невиконання або неналежне виконання посадовою особою своїх обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, в результаті чого державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам громадян заподіюється істотна шкода. Відповідальність за недбалість настає тільки в тих випадках, коли посадова особа мала реальні можливості сумлінно виконувати свої обов'язки і коли внаслідок їх невиконання або недбале виконання реально було завдано істотної шкоди (наприклад, коли в результаті грубих порушень санітарного режиму і відсутності належного контролю в лікувальному закладі виникли випадки внутригоспитальной інфекції або коли внаслідок відсутності контролю і недотримання правил зберігання і обліку наркотичних речовин в лікувальному закладі відбулося їх розкрадання).
Недбалість може бути допущена при поверхневому й неповному обстеженні хворого, непроведення необхідних лабораторних або рентгенівських досліджень, що призвело до неправильного діагнозу і відсутності або неправильного лікування хворого; при пізньому оперативному втручанні або недотриманні правил операції, що призвело до розвитку важких ускладнень і ін
