Цикл досліджень, проведених В. П. Анохіної з співробітниками протягом останніх 10 років, дозволив сформулювати теорію про провідну роль катехоламінів у розвитку алкоголізму (рис. 5).
Рис. 5. Центральне ланка патогенезу алкоголізму (за: Анохіна, 1984)
I - зміни катехоламінової нейромедіації при одноразовому вживанні алкоголю на доболезненном етапі; II - зміни катехоламінової нейромедіації при систематичному вживанні алкоголю; III - зміни катехоламінової нейромедіації при алкоголізмі
Впливаючи на катехоламінову нейромедиаторную систему мозку, алкоголь призводить до посиленого вивільнення норадреналіну і дофаміну з пресинаптичних структур в гіпоталамусі і середньому мозку. Цим можна пояснити психомоторне збудження в першій фазі сп'яніння у людини, враховуючи, що ці структури належать до активує систему мозку. Однак алкоголь далі сприяє і посиленого руйнування нейромедіаторів катехоламінової природи, що тягне за собою зниження концентрації норадреналіну, зменшення активності відповідних мозкових структур. Клінічно це може відповідати другій фазі алкогольного сп'яніння, що протікає з депресивним компонентом, пригніченням і загальмованістю.
При тривалому вживанні алкоголю форсовані, що виснажують ЦНС викиди нейромедіаторів в поєднанні з їх посиленим руйнуванням, викликають дефіцит норадреналіну і дофаміну мозку. Наслідком цього може бути зниження настрою і працездатності хворого на такому тлі, а прийом порівняно помірної дози алкоголю, що стимулює викид катехоламінів, викликає на короткий час поліпшення стану, підвищення тонусу. Поліпшення це швидкоплинне, так як опинилися в межсинаптической щілини норадреналін і дофамін знову швидко руйнуються. Знову виникає все більш наростаючий дефіцит цих нейромедіаторів в мозку. У свою чергу, подібний стан штовхає хворих на черговий прийом алкоголю, з тим щоб хоч як-то на час поліпшити свій стан і самопочуття. Таким чином, виникає порочне коло «circulus vitiosus» - класичний зразок патологічної ланцюга перетворень. Патологічна суть порочного кола в тому, що порушується механізм функціонування зворотних зв'язків у системі. Утворюється так звана позитивна зворотній зв'язок, тобто відхилення в діяльності системи не усувається, а підсилює сам себе. Подібного роду замкнуті на себе тупикові функціональні ланки можна виявити на різних рівнях організму при алкоголізмі. Порочне коло, названий вище, основний і у підсумку призводить до прогресування захворювання, у міру того як вичерпуються компенсаторні можливості організму.
В даному випадку компенсаторну роль виконує спостерігається при алкоголізмі посилення синтезу катехоламінів в ЦНС.
Посилений синтез необхідний для того, щоб нейтралізувати посилений витрата. Складається прискорений кругообіг катехоламінів, а це вже серйозний зсув, що свідчить про біологічну перебудову в організмі, про формування залежності від алкоголю та потягу до нього. При припиненні звичного прийому алкоголю викиди можуть припинятися, розпад катехоламінів може нормалізувалася, а синтез так і залишиться посиленим. При цьому активність найважливішого ферменту - дофаминбетагидроксилазы (контролюючого перетворення дофаміну в норадреналін) знижується.
Підвищується вміст катехоламінів у крові і мозку, і особливо дофаміну 1. Це, в свою чергу, супроводжується дискомфортними переживаннями.
Встановлена чітка кореляція між ступенем концентрації дофаміну в крові та тяжкістю клінічного стану хворих на алкоголізм.
Обтяження абстинентного синдрому (тобто комплексу розладів при припиненні прийому спиртного) співпадало з підвищенням концентрації дофаміну в крові. Так, у хворих без абстиненції концентрація дофаміну була на 48% вище норми, при алкогольному абстинентному синдромі та пределірії (т. е. при загрозі розвитку психозу) зростала на 108 і 114% відповідно. А при такому гострому алкогольному психозі, як алкогольний делірій, вміст дофаміну перевищував нормальний рівень на 358% (Коган, 1981).
Встановлена кореляція між ступенем збільшення концентрації дофамінів крові та тяжкістю перебігу алкоголізму. Так, у хворих на пізніх стадіях алкоголізму виявлено більш високий вміст дофаміну в крові, а також підвищене виділення з сечею дофаміну, ДОФА, норадреналіну та адреналіну.
Показана також взаємозв'язок вмісту дофаміну з провідним клінічним синдромом алкоголізму - патологічним потягом до алкоголю. При загостренні патологічного потягу до алкоголю на 18% зростало вміст загального дофаміну крові, а вміст вільного дофаміну збільшувалася на 40% порівняно з тими величинами, які виявлялися у цих же хворих поза загострення патологічного потягу до алкоголю.
