Для проведення проби жінка термін передбачуваної овуляції. Вона повинна принести сперму, отриману шляхом перерваного статевого зносини або краще методом мастурбації. На одне предметне скло на деякій відстані один від одного наносять краплю свіжої краплю сперми і слизу, щоб при покритті предметним склом ці краплі з'єдналися, але не накрили одна іншу. Під мікроскопом ясно позначається чітка межа між краплями. При позитивній пробі видно, як спермії спочатку накопичуються на кордоні двох крапель, а через 20-30 хвилин починають у вигляді окремих клинів проникати в краплю слизу, причому головки насіннєвих ниток спрямовані в бік слизу. Цю пробу можна виконувати різними, дещо модифікованими способами (Bottella, 1964; Seguy, Hervey, 1964; Paoul, Palmer, 1964, і ін).
Для виключення так званої біологічної несумісності при негативній пробі Курцрока-Міллера можна зробити перехресну пробу. Для цього досліджують сперму чоловіка з слизом іншої жінки, а сперму іншого чоловіка - з слизом обстежуваної.
За даними ряду авторів (Рацкег, 1945; Bernoth, 1956; Gibor et al., 1970), 25-28% випадків безпліддя пов'язане із зміною якості слизу і непрохідністю у зв'язку з цим для сперміїв цервікального каналу, тому проба Курцрока-Міллера має надзвичайно важливе значення.
Ми проводили оригінальну пробу Курцрока-Міллера зі слизом цервікального каналу 228 жінок. До групи обстежених увійшли 158 пацієнток, у чоловіків яких диагностировалась нормоспермия, 36 - олігоспермія, 21 - астеноспермия і 13 - тератоспермия. Так як дані цієї методики можуть вважатися достовірними лише при проведенні її в дні, що відповідають овуляції, жінкам попередньо пропонувалося визначати базальну температуру. Пробу ставили в основному в один з трьох днів менструального циклу або в 1-2-й день після підйому температури (початок другої, лютеїнової фази), або в день, що передує цьому. У 21 спостереженні, коли у жінок діагностувався ановуляторний цикл, проба Курцрока-Міллера проводилася за 12 - 14 днів до передбачуваної менструації.
В дні овуляції у жінок зазвичай легко отримати краплю шийкового секрету, що ми робили за допомогою стерильної мікропіпетки з гумовою грушею. На предметне скло поміщають краплю сперми чоловіка і поруч, відступивши на 3-4 мм, краплю цервікального слизу дружини. Після нанесення покривного скла, і в ряді випадків легкого притиснення його, цервікальний секрет і еякулят стикалися. Перегляд при збільшенні в 200 разів (окуляр 10, об'єктив 20) виробляли в основному тричі: безпосередньо після постановки проби, через 30 хвилин і 1 годину. Ми не вважали за необхідне більш тривале спостереження (до 6 годин), так як при цьому ніколи не констатували зміни діагнозу при подальших дослідженнях препарату. Перегляд через 30 хв. та повторно через 1 годину після початку проби важливий, так як іноді до цього часу спермії, що проникли в слиз цервікального каналу, втрачали рухливість. Цей симптом відповідним чином впливав на результат проби.
Зазвичай при першому перегляді препарату була чітко видно межу між двома середовищами, еякулят і слиз цервікального каналу не змішувалися з-за їх різної в'язкості. При подальших дослідженнях ми спостерігали три картини: 1) спермії не проникали в слиз цервікального каналу (негативна проба); 2) у препараті зазначалося не більше 10 сперматозоїдів, що проникли в секрет шийки матки. Зазвичай протягом 1 години вони втрачали рухливість (результат проби сумнівний); 3) велике число сперматозоїдів, що проникли в слиз цервікального каналу, зберігали рухливість протягом 1 години (позитивна проба). При пробі Курцрока-Міллера ми отримали наступні результати (табл. 17).
З таблиці видно, що реакція була позитивною у 43,9%, негативною - у 35,5% та сумнівної - у 20,6% випадків.
