При отруєннях лікувальну допомогу слід надавати відразу ж при появі перших симптомів. В разі попадання отрути в шлунок викликати блювоту. Потерпілому попередньо дають випити 5-6 склянок теплої води з сіллю. Промивання слід повторити кілька разів. Блювання можна викликати підшкірної ін'єкції 0,5 мл 1% розчину апоморфіну. При отруєнні маком або препаратами з його алкалоїдів (морфін, кодеїн та ін) блювотні засоби неефективні. При отруєнні глікозидами наперстянки, горицвіту, конвалії, олеандра, обвойника, жовтушник та ін. викликати блювоту не можна, а при її виникненні слід давати шматочки льоду.
У всіх випадках отруєння отрутами рослин, прийнятими всередину, рекомендується промивання шлунка за допомогою товстого зонда. Промивання зазвичай проводять 0,05 - 0,1% розчином перманганату калію, 0,2% розчином таніну, водною суспензією активованого вугілля. Блювотні маси і промивні води шлунка потрібно обов'язково надіслати на дослідження в найближчу судово-хімічну або токсикологічну лабораторію. Деякі токсини отруйних рослин проявляють свою дію лише через кілька годин (рицина, пізньоцвіт осінній та ін). Тому промивання слід проводити, не чекаючи перших ознак отруєння. Оскільки деякі отрути вдруге виділяються слизовою оболонкою шлунка, доцільні повторні промивання.
Найважливіший захід при наданні першої допомоги - правильний вибір антидотів (протиотрут). Властивістю осаджувати і робити нерозчинними рослинні отрути володіє, наприклад, 2-3% водний розчин таниновой кислоти (необхідно випити приблизно одна склянка). З цією ж метою використовують 1-3 яєчних білка, змішаних з 300 - 500 мл води або молока. Якщо немає під рукою інших коштів, можна ввести в шлунок 1-1,5 склянки 2-3% розчину мила. Хороші результати дає суміш рівних частин активованого вугілля та окису магнію, розмішавши в склянці води. Ця суміш нейтралізує кислі отрути і адсорбує леткі токсичні речовини. Краща протиотрута - так званий універсальний антидот, що складається з 50 г активованого вугілля, 25 г порошку таніну, 25 г окису магнію. Цей препарат осаджує алкалоїди і глікозиди, адсорбує летучі отруйні речовини і нейтралізує отруйні кислоти і підстави. Дають його приблизно за 2 стіл. л. з водою. Оскільки всі зазначені засоби утворюють з алкалоїдами і глікозидами нестабільні нерозчинні сполуки, через 20-30 хв. слід промити шлунок і, не виймаючи зонда, ввести в нього сольове проносне; для видалення отрути з кишечника ставлять високі промивні клізми. Потерпілого укладають у постіль і забезпечують доступ у приміщення свіжого повітря; зігрівають тіло (грілки, розтирання). Дають тепле пиття. 1-2 чашки міцного чаю або кави. Внутрішньовенно вводять 40% розчин глюкози. При ослабленні серцевої діяльності підшкірно вводять кофеїн, камфору, кордіамін. При ослабленні дихання дають нюхати нашатирний спирт, вдихати кисень з 5-7% CO2, проводять штучне дихання, вводять підшкірно лобелії, цитітон. При переймоподібних болю і коліках у животі кладуть грілку на живіт, підшкірно вводять 0,5-1мл 0,1% розчину атропіну. При сильних судомах необхідно вводити по 30-50 мл 4% розчину хлоралгідрату (за допомогою клізм). Введення фізіологічного розчину під шкіру доцільно при значному зневодненні організму. Симптоматичне лікування проводять до одужання хворого.
Для лікування отруєння використовують також фізіологічні антагоністи - речовини, які надають протилежну дію. Так, наприклад, антагоністом атропіну, скополаміну, гіосціамін є пілокарпін, для колхіцину - ефедрин і т. п. Фізіологічні антагоністи можна застосовувати при точно встановленої етіології отруєння і лише тоді, коли отрута всосался в кров і антидоти неефективні. Для нейтралізації отрути, що викликало отруєння, треба ввести антагоніст в дозі, що значно перевищує його вищу терапевтичну дозу. Оскільки антагоністи самі володіють високою токсичністю, вводити їх треба обережно і в строго визначеної лікарем дозуванні з урахуванням наявних симптомів та індивідуальних особливостей організму. У легких випадках отруєнь призначати антагоністи недоцільно.
При попаданні соків отруйних рослин на шкіру або при зіткненні з самими рослинами слід ретельно обмити кілька разів це місце теплою водою з милом, а потім протерти тампоном, змоченим 2% розчином перманганату калію або насиченим розчином оцтовокислого свинцю в 70% спирті, саліциловим спиртом. З метою зменшення свербіння і печіння уражені ділянки слід багаторазово обмити холодною водою. При сильному свербінні призначають по 0,03-0,05 г димедролу 2-3 рази в день, а внутрішньовенно по 10 мл 10% розчину хлориду кальцію.
В цілях профілактики отруєнь слід особливу увагу приділяти проведенню лекцій і бесід, які ознайомлюють населення з місцевими отруйними рослинами, роз'яснювати шкоду і можливі наслідки застосування їх при самолікуванні, вказувати на небезпеку ігор дітей у місцях вирощування таких рослин і т. д. Навколо дитячих садків, шкіл, піонерських таборів отруйні рослини необхідно знищувати.
Лікування і профілактика отруєнь
Лікувальну допомогу при отруєнні отруйними рослинами потрібно надавати відразу, як тільки з'явилися перші симптоми отруєння або вказівка на те, що отрута потрапила в організм. В першу чергу необхідно видалити отруту з шлунково-кишкового тракту. Якщо мимовільної блювоти не настав, її викликають штучно. При цьому видаляються отруйні речовини і частинки, що потрапила в шлунок рослини. Одночасно промивають шлунок, повторюючи промивання при необхідності кілька разів. Промивання роблять, навіть якщо з моменту отруєння минуло кілька годин. Хімічний аналіз блювотних мас і фармакогностічне вивчення містяться в них частинок рослин допомагають точно встановити природу отрути і призначити найбільш раціональне лікування. При наданні першої допомоги найважливіше завдання - призначення антидотів. Здатність осаджувати і робити нерозчинними більшість рослинних отрут володіє 2-3% водний розчин таніну (200-300 мл на прийом). З успіхом використовують також 2-3 яєчних білка, змішаних з 200-300 мл води або 500 мл молока. Однак зазначені кошти утворюють з алкалоїдами і глікозидами нестабільні нерозчинні опади, тому через 20-30 хв. необхідно штучно викликати блювоту з метою їх видалення або промити шлунок. Найкраще з протиотрут (універсальний антидот) - суміш активованого вугілля (50 г), таніну (25 г) і окису магнію (25 г). На прийом зазвичай призначають дві столові ложки такої суміші, розмішаною в воді. Цей комплексний препарат добре облягає алкалоїди і глікозиди, адсорбує летучі отруйні речовини і нейтралізує отруйні кислоти і підстави. Після прийняття антидотів потерпілого укладають у постіль (забезпечивши приплив у приміщення свіжого повітря) і дають 1-2 чашки міцного чаю або чорної кави. Одночасно вживають заходів до зігрівання тіла (грілки, теплі ванни, розтирання). Надалі проводять в основному симптоматичне лікування. Застосування фізіологічних антагоністів (наприклад, атропіну і скополаміну - пілокарпін, для колхіцину - ефедрин і т. д.) має бути обережним і допустимо лише при точно встановленої етіології отруєння з урахуванням індивідуальних особливостей потерпілого та наявних симптомів. При попаданні отруйних соків на шкіру або при зіткненні з отруйними рослинами уражені ділянки кілька разів обмивають водою з милом, а потім протирають 2% розчином марганцевокислого калію або оцтовокислого свинцю на 70% спирті.
У профілактиці отруєнь отруйними рослинами велике значення має санітарний просвітництво населення. Необхідно ширше знайомити населення, насамперед школярів, з отруйними рослинами, попереджати про неприпустимість використання в їжу сумнівних у своїй отруйності рослин, про небезпеку застосування рослин для самолікування, забороняти приватну торгівлю на ринках «лікарськими травами, багато з яких володіють токсичними властивостями. Особливу увагу слід приділяти роз'ясненню небезпеки залишення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку без нагляду дорослих у місцях зростання отруйних рослин та проведення заходів щодо знищення отруйних рослин в зонах навчання і відпочинку дітей. См. також Харчові отруєння, Протиотрути.
