Як неодноразово зазначалося, поняття «особистість» є базовою психологічною категорією. Це відноситься і до її місця в медичній психології. Тому, незважаючи на те, що виділення в предметі медичної психології проблеми особистості (з комплексу психічних процесів, станів і властивостей) є певною мірою штучним, її медико-психологічне вивчення має велике значення для вирішення практичних завдань у цій дисципліні. Саме особистість-індивідуальність є носієм всіх психічних феноменів, що визначають спілкування, пізнання і праця людини, носієм психічних процесів і психічних станів як в нормі, так і в патології. Тому вивчення особистості в медичній психології необхідно для більш глибокого розуміння сутності різних форм патології психічної діяльності і, навпаки, вивчення цих форм необхідно для більш глибокого розуміння загальних закономірностей формування особистості в нормі і в особливих умовах.
В прикладному аспекті медико-психологічні дослідження мають сенс тільки тоді, коли вони служать розробці практичних лікувальних і профілактичних заходів для зміцнення та відновлення психічного і фізичного здоров'я і соціально-трудового статусу людини в цілому.
Об'єктом дослідження та впливу розроблюваних медичною психологією засобів і способів оптимізації діяльності та лікувальної профілактики є головним чином хвора людина. Тимчасові розлади або відхилення в емоційно-вольовій сфері, у настрої, самопочутті, у психічних процесах, станах і в інших проявах психічної діяльності відзначаються і у практично здорових людей. Ці порушення можуть істотно впливати на працездатність, ефективність трудової діяльності і супроводжуватися переживаннями соматичного і психічного дискомфорту. Велика група осіб, які мають ті чи інші прикордонні нервово-психічні порушення, залишаються найчастіше поза увагою лікарів, незважаючи на те, що специфіка їх стану дає підстави віднести їх до категорії осіб з предболезненными станами, або до категорії осіб «групи ризику». Відомі фундаментальні дослідження, які переконливо доводять серйозність цієї проблеми для профілактики захворювань і збереження здоров'я людей (Платонов, 1978; Семичов, 1987). Тому прикордонні форми нервово-психічних порушень є предметом особливої уваги в медико-психологічних дослідженнях.
В останні роки медична психологія дедалі більше виходить за рамки клініки, а в якості основного предмета міцно утвердилася особистість хворого або перебуває в екстремальних умовах людини.
У зв'язку з цим серед методів медичної психології провідне місце займають методи дослідження особистості, необхідність застосування яких породжує певні труднощі. Перша з них складається в адекватному виборі методики, що відповідає строго сформульованих завдань дослідження і спрямованою саме на той аспект особистості, який повинен бути досліджений. Друга складність полягає в тому, що результати, одержувані з допомогою особистісних методик дослідження, потребують не тільки в кількісній і якісній обробці, але і у високо професійної інтерпретації.
При використанні практично всіх методів психологічного дослідження в медичній психології, таких, як анамнестичний, спостереження, клініко-психологічний і експериментально-психологічний, в першу чергу передбачається отримання матеріалів, що характеризують особистість (навіть у тих випадках, коли безпосередньо предметом вивчення особистість не є). Крім того, особистісний аспект дослідження при анамнестическом, клініко-психологічному або експериментально-психологічному дослідженні дає можливість вже в ході самого дослідження використовувати отримані матеріали в цілях корекції, профілактики і навіть психотерапії.
Сторінки: 1 2 3 4
