Питання про місцеве дії фторидів давно дискутується в стоматологічній літературі. Більшість дослідників прийшли до висновку, що 2-3-разои-ші (протягом року) аплікації і втирання малоефективні (Н. В. Агапов, 1953; Baba з співавт., 1956; Leonhardt, 1961, і ін).
Між тим, систематичне щоденне застосування зубних паст, що містять фтор, надає помітний протикаріозний ефект (Muhler, Radike, 1957; Gish, Muhler, 1965; Mercer, Muhler, 1965; Held, Spirgi, 1966; Horowitz з співавт., 1966, і ін). При цьому пасти і розчини, що містять фтористое олово, виявилися більш ефективними, порівняно з фтористим натрієм (Keyes з співавт., 1961; Barrie, 1962; Englander, Keyes, 1967; Ashley з співавт., 1969, і ін).
У цій серії ми розглянемо противокариозноа дію цілого ряду спеціальних профілактичних паст у зіставленні з уже відомою пастою, що містить фториди. Застосовували наступні лікувально-профілактичні засоби. Паста «Перли» містить, Крім звичайних компонентів, 2,5% глицерофосфата кальцію і іонообмінник - натрієву сіль карбоксиметилцелюлози (Ю. А. Федоров із співавт., 1966). Ми розробили її з метою профілактики карієсу та лікування генералізованої форми гіперестезії дентину і з успіхом застосовували для цього (Ю. А. Федоров із співавт., 1966, 1967, 1969; Ю. А. Федоров, 1970). З 1966 р. паста випускається фабрикою «Свобода».
Фтористу пасту зробили на основі звичайної пасти типу «М'ятна», з додаванням натрієвої солі карбоксиметилцелюлози (1,0%) і фтористого натрію (0,1%). Наступна комбінація виникла в процесі роботи: до пасти «Жемчуг» додали 0,1% фтористого натрію. І, нарешті, остання паста створена на основі відомих наших рецептур зубних паст в суміші з морською капустою, до якої для посилення противокариозного дії додано фтористий натрій (0,1%).
Дослідження дії спеціальних противокариозных паст проводили на 223 щурах п'яти груп. Тваринам 1-ї групи обробляли зуби пастою «Жемчуг», щурам
2-ї групи - фтористої пастою, тваринам 4-ї - пастою «Жемчуг» (дворазово), щурів 6-ї групи - пастою «Жемчуг» (з додаванням фтору) і, нарешті, щурам 7-ї групи втирали пасту, що включає цілий комплекс елементів. Тваринам проводили обробку зубів щодня, починаючи з 30-го дня життя (з цього ж дня давали карієсогенний раціон), і продовжували її протягом наступних 70 днів. Дві групи щурів були контрольними, одна з них отримувала карієсогенний раціон. Це пояснюється тим, що із-за складності досліджень, пов'язаних з обробкою зубів тварин, важко провести досліди над кількома групами щурів одночасно. Тому в серії виявилися щури не тільки зимового, але і весняного сезонів (групи 2, 4). Наші попередні дослідження (Ю. А. Федоров, 1971) показали, що дані, отримані у них, більш правильно порівнювати з групою аналогічного сезону року. Такою групою є 5-я (КР). якої не проводили обробку зубів.
Тварини звикали до обробки зубів досить швидко. Росли і розвивалися нормально. В табл. 23 представлені загальні дані про умови досвіду і розвитку тварин в процесі експерименту. Так, до 60-го дня життя значно відстали у вазі щури, які одержували карієсогенний раціон, дещо менше важили також тварини, яким обробляли зуби пастами «Перли» і з фтористим натрієм.
До закінчення досвіду це різниця у вазі щурів стало більш вираженим: щури 1-ї і 2-ї груп важили 155,2 - 168,6 р. Це було більше, ніж важили тварини групи КР, проте значно менше, ніж щури інших груп. Деяке відставання у вазі при введенні в організм тварин фторидів ми відзначали і раніше. Зменшення приросту ваги обумовлено, мабуть, насамперед кариесогенным раціоном, ефект якого недостатньо добре купірується проведеними заходами і з-за великої кількості каріозних зубів порушується прийом їжі. Якщо ж ефективність противокариозных паст була чіткіше виражена, щури важили значно більше (183,2-214,4 м), майже стільки ж (230,8 ± 6,0 м), скільки контрольні.
Захворюваність карієсом зубів у різних експериментальних груп тварин була відносно низькою, однак неоднаковою. Так, при користуванні фтористої пастою у щурів було виявлено 46,9 ± 2,83% каріозних зубів, а при одноразовій обробці зубів пастою «Жемчуг» - 30,8 ± 2,65%. Це значно менше, ніж у контрольних щурів (59,0 ±2,3%) і тварин 5-ї групи (57,0 ± 2,8%). Між тим у щурів з дворазовою обробкою зубів пастою «Жемчуг» частота ураження знизилася до 20,3±2,3%, а при комбінації в пастах фосфатів, фтору і морської капусти - до 11,6 - 14,3% (табл. 24). Відповідно до цього кількість каріозних зубів і поразок (в середньому на одну щура) у перерахованих груп тварин теж було різним. Якщо у щурів, яким обробку зубів проводили фтористої пастою, кількість каріозних уражень сягала 6,19 ± ± 0,33, то при використанні пасти «Жемчуг» один та два рази на добу воно становило всього 3,75 ± 0,44 і 2,52 ± ± 0,25 в середньому на одну щура відповідно. Додавання фтору до пасти «Жемчуг», а також обробка зубів так званої комплексної пастою призвели до ще більшого зниження частоти карієсу зубів у тварин (1,71 ±0,02; 1,40 ±0,22 каріозних поразок у середньому на одну щура відповідно). Коефіцієнт інтенсивності був невеликий і варіював у межах 100,0 - 110,5%. У той же час у тварин контрольних груп показники захворюваності карієсом зубів досягали високих цифр, у тому числі інтенсивність ураження доходила до 127,6-129,1%.
Що стосується частоти ураження окремих зубів і якісної характеристики каріозного процесу, то тут виявлені цікаві і навіть несподівані дані. Так, ми припускали, що верхні зуби вражені карієсом рідко. Проте у тварин всіх груп, крім 4-ї (дворазова чистка пастою «Жемчуг»), 25,7-35,2% верхніх зубів виявилися кариозными (табл. 25). При цьому найчастіше дивувалися треті верхні моляри (14,8-27,5%). Ймовірно, це пов'язано з тим, що верхні зуби менше омивалися слиною і гірше очищалися від продуктів розпаду під час чищення їх щіткою. На нижній щелепі карієс зустрічався частіше в перше (23,0-43,7%) і друге (25,0-47,5%) молярах. Інші зуби верхньої і нижньої щелеп дуже рідко (0,6 - 5,5%) були кариозными. У щурів контрольних груп (КР і 5) поразка окремих верхніх і нижніх зубів було більш рівномірним.
Більшість каріозних поразок у тварин, яким обробляли зуби пастами, були поверховими (77,0-97,9%). Лише у щурів 2-ї групи (паста з фтористим натрієм) 36,0 ±2,7% каріозних порожнин були середніми і глибокими. Це менше, ніж у щурів відповідної контрольної групи (57,7 ±2,8%), але значно більше, ніж у тварин, яким зуби обробляли іншими профілактичними пастами (див. табл. 25).
На рис. 20, 21, 22 представлені фотографії скелетованого щелеп тварин. Каріозні порожнини в молярах невеликі, найчастіше поверхневі. Лише у щурів контрольних груп каріозні дефекти обширні і глибокі.
Таким чином, карієс у тварин після обробки зубів пастами не тільки зменшився кількісно, але і якісно змінився: глибоких і середніх каріозних поразок стало менше. Ці дані досить переконливо підтверджують припущення про специфічної ролі деяких описаних вище речовин, що роблять при місцевому застосуванні виражене противокариозноа дію. Крім того, результати наших досліджень свідчать про те, що комбінація в пастах деяких препаратів (наприклад, фтористого натрію і глицерофосфата кальцію) дуже ефективна. Дані літератури також свідчать, що поєднання фосфатів і фторидів дає хороший профілактичний ефект при використанні цих препаратів у пастах, розчинах і порошках (Brudewold, 1967; Naylor, Emslie, 1967; De Paola, Lax, 1968; Petersen, з співавт., 1969, і ін). Найбільш вдалі й ефективні поєднання глицерофосфата кальцію і фтористого натрію, а також додавання до цих препаратів комплексу мікроелементів у вигляді морської капусти.
Рис. 20. Нижня щелепа щури, зуби якої обробляли пастою з фтористим натрієм (група 2). У всіх трьох молярах каріозні порожнини середніх розмірів.
Рис. 21. Нижня щелепа щури, зуби якої обробляли пастою «Жемчуг» (група 1). У першому і другому молярах поверхневі каріозні ураження.
Рис. 22. Нижня щелепа щури, зуби якої обробляли комплексної пастою (група 7). У першому молярі початковий карієс.
