Ми говорили про територіальну нерівномірність і неоднорідності розташування санаторіїв, будинків відпочинку, туристських баз та екскурсійних центрів. Методами районування можна виявити закономірності просторової диференціації рекреаційного господарства країни.
При рекреаційному районуванні, як і при будь-якому іншому, можна ґрунтуватися на обліку безлічі властивостей, які вибираються в залежності від цілей районування. А вони бувають різними в залежності від того, яку за розмірами територію необхідно при цьому охопити і з яким ступенем детальності при поставленої мети це потрібно робити. Як кажуть фахівці з питань рекреаційного районування з Московського університету (В. Б. Нефедова, Д. Е. Смирнова, В. А. Упит, Л. Р. Швидченка), одна справа, коли районуванням підлягає вся країна або дуже велика за розмірами (наприклад, європейська частина країни) територія для перспективних планів розвитку господарства, і зовсім інша, коли з'ясовуються можливості організації відпочинку населення на територіях окремих галузей для їх районного планування або правильного розміщення окремих пансіонатів, кемпінгів, туристських баз в найкращих умовах мікроклімату і рельєфу до вже запланованих зонах відпочинку. Причому таке районування зазвичай потрібно для детального планування.
Нам же для розуміння значущості окремих частин європейської території СРСР щодо рекреаційного використання та подальших перспектив освоєння і правильного розвитку рекреаційного господарства країни краще всього скористатися районування, запропонованим в Інституті географії Академії наук СРСР В. С. Преображенським і Б. Н. Лихановым (1975).
Цими авторами вся територія СРСР поділяється на 4 зони, в яких виділяються окремі райони (рис. 16). В деяких, особливо важливих, районах, коли потрібна подальша деталізація, розглядаються ще підрайони. Автори вважають, що районування має обов'язково містити елемент прогнозу, оскільки рекреаційне господарство весь час розвивається, а не залишається чимось застиглим. Отже, запропонована схема районування повинна використовуватися і для перспективного планування, зокрема, у ній повинні бути враховані тенденції розвитку окремих районів.
В основу виділення зон покладено насамперед «щільність» зосередження підприємств тривалого відпочинку (санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, туристських баз, готелів, маршрутів) для дорослого населення на різних територіях.
Зони же поділяються на райони за принципом спеціалізації дрібніших територій на певних видах відпочинку: на санаторному лікуванні, на гірському туризмі, оздоровчому відпочинку в лісі, біля води та ін. Районування, як видно на карті, дано для всієї країни. Ми ж розглядаємо європейську частину і Кавказ. Отже, надалі ми докладніше зупинимося на характеристиці розташованих на цій території зон I, II і частково IV. При цьому треба мати на увазі, що велика частина цієї останньої зони (величезної за площею) знаходиться в Сибіру і на Далекому Сході. В європейській частині лежить тільки близько половини території 14-го району ІІ зони - Урал, східна частина його знаходиться в межах Сибіру. Слід також зазначити, що в Нижньому Заволжя район 15-й, Середньоазіатський, що відноситься до III зоні, лише трохи заходить в межі розглядуваної нами території, але в зв'язку з малими розмірами знаходиться на європейській частині площі і невеликий значущістю для рекреації ми його розглядати при характеристиці не будемо. Їм краще займатися при загальній оцінці рекреаційних територій азіатській частині СРСР.
Подивіться на карту районування: I зона найменша за площею, проте вона так багато значить в рекреації і так різноманітна, що її довелося розбити на 8 (дуже невеликих по площі) районів. Деякі з них спеціалізуються на якомусь одному або двох видах рекреації (наприклад, Гірничо-Кавказький), інші ж - на багатьох її видах (наприклад, Кавказько-Чорноморський район). Зверніть увагу також на те, що з 8 районів I зони 5 - приморські побережные і тільки 3 - знаходяться далеко від морів.
Такого великого числа районів немає в інших рекреаційних зонах, крім того, скрізь вони більші за площею. Найбільша IV зона взагалі не поділено на райони, вона авторами розглядається як єдина.
Зупинимося більш докладно на характеристиці зон і районів європейської частини СРСР, приймаючи до уваги (щоб не повторюватися) те, що вже було сказано в попередніх розділах про клімат, І повернемося до карт і графіків погоди, на яких показана тривалість періоду з комфортними і сприятливими для рекреаційних занять періодів і розподіл їх у різних місцях території по місяцях року, а також до карт тривалості залягання снігового покриву і ступеня дискомфорту зимових умов.
Рис. 16. Рекреаційне районування СРСР (Б. Н. Лиханову і В. С. Преображенського)
