Чому ж необхідно керуватися такими принципами у профілактиці та лікуванні хворих на ревматоїдний артрит? Секрет полягає в тому, що при гострому запальному процесі, особливо при ревматизмі, ревматоїдному артриті та інших запальних захворюваннях, коли спочатку відіграє роль інфекція, розвиваються специфічні реакції, що залежать як від інфекційного агента, його видової приналежності і токсичності, так і від зміненої реактивності організму. Тому диференційоване застосування в лікарняних умовах антибіотиків (після перевірки чутливості до них мікроорганізмів), стероїдних гормонів, сульфамідних або інших препаратів дозволяє придушити здатність мікрофлори до шкідливого її впливу, а також до зміни реактивності організму і вироблення захисних і компенсаторних механізмів проти розвитку хвороби. Однак у міру ослаблення під впливом цього лікарняного лікування запального процесу та скасування лікарських препаратів одужання найчастіше не настає. Навпаки, хвороба приймає хронічний, часом рецидивуючий і прогресуючий перебіг. Тому вкрай важливо в міру згасання гостроти запалення ще у лікарні в лікувальний комплекс включити фізико-терапевтичні процедури, дія яких спрямована на регуляцію і поновлення порушених функцій організму (рис. 7).
У чому ж сенс такої тактики і хто повинен її визначити?
Природно, що практично вирішувати ці питання повинен тільки лікар, причому лікар, добре знає сутність цих захворювань і не менш розуміє механізм дії будь-якого фізичного фактора, застосовуваного в лікувально-профілактичних цілях.
Й все ж чому небажано застосовувати фізико-терапевтичні фактори на висоті гострого запального процесу і чому слід вдаватися до антибіотиків і стероїдних гормонів?
Перетворені природні чинники, і насамперед високочастотні або сверхчастотные електромагнітні хвилі (перші генеруються апаратом ІКВ-4, другі - апаратом «Хвиля-2»), надають безпосереднє вплив на підвищення процесу синтезу 11-оксикортикостероїдів, які могли б певною мірою послабити протягом гострого запального процесу. Однак у результаті такої напруги під впливом цих електромагнітних впливів функції гіпофізарно-наднирникової системи можуть швидко виснажуватися. Більш того, може різко знизитися реактивність цієї системи з усіма можливими несприятливими наслідками. Під впливом лікарських препаратів поряд зі зниженням токсичності мікрофлори і ослабленням інтоксикації настає зменшення запального процесу. Як показали спеціальні дослідження, це ослаблення більш чітко виражено під впливом антибіотиків, до яких ця мікрофлора чутлива, ніж під впливом стероїдних гормонів. Тривале застосування стероїдних гормонів, які здатні загальмувати інтенсивність перебігу запалення, призводить, у свою чергу, до придушення функціональної активності кори наднирників. Останні в силу втрати власної функції стають заблокованими, оскільки вводяться ззовні гормони виконують замісну роль, наднирники проростають сполучною тканиною, стають нездатними забезпечувати потребу організму в цих «побудителях життя» (стероїдних гормони), розвивається певний дефіцит, який лежить в основі синдрому гіпокортицизм у хворих на ревматоїдний артрит. Поряд з цим тривале застосування гормонів робить людей гормонально залежними зразок хворих на цукровий діабет, які не можуть існувати без інсуліну або інших препаратів, що знижують рівень цукру в крові.
