А. С. Макаренко писав: «Ніщо так не скріплює колектив, як традиція». Сім'я як первинний маленький колектив теж може і повинна мати свої традиції, що мають важливе значення у статевому вихованні дітей. Однією з таких традицій можна вважати урочисте святкування днів народження членів сім'ї. Ця гарна традиція прикрашає життя, зміцнює сім'ю і виховує турботу один про одного. В цей день особливу увагу виявляється винуватцеві торжества. Йому дарують подарунки, його оточують турботою. І, звичайно, цінність подарунків полягає не в їх вартості, а в тому повазі і щирості почуттів, які відчувають ті, хто їх дарує. Ці дні, що стали традиційними в сім'ї, викликають у дітей благородні почуття, привчають їх до справжньої краси відносин, до високої культури поведінки.
Крім святкування днів народження, в сім'ях відзначають і інші свята - червоні дати календаря, дні праці, дні зустрічей з друзями дорослих членів сім'ї і з друзями хлопців.
Проведення різних урочистостей в сім'ї не тільки робить життя її членів різноманітною, цікавою та змістовною, але і створює умови для виховання у дітей правильних, естетично гарних навичок спілкування з різними за віком і суспільним становищем людьми.
Людина, з дитячих років звик до норм комуністичного поведінки в малому і великому колективах людей, вихований на прекрасних сімейних традиціях, не зможе вести себе вульгарно, розв'язно, ніколи не стане вульгарним і цинічним з людьми.
На жаль, не у всіх сім'ях надають значення створенню добрих традицій. Часом і саме проведення свята залишає бажати кращого: на столі - батареї пляшок з вином, пивом, склянки й чарки наливають і дорослим, і дітям. Відбувається відомий і усталений ритуал «чоканья» келих об келих. Чується безладний спів захмелілих. Поступово втрачаючи самоконтроль, дорослі у присутності дітей починають розповідати непристойні анекдоти, співати непристойні пісні.
Подібна обстановка розбещує свідомість дітей і викликає у них прагнення наслідувати жестам і поведінки дорослих. Особливо згубно, коли дорослі, відзначаючи те або інше торжество, залучають до випивки підлітків і юнаків. Отримання навіть невеликої дози легкого вина збудливо діє на юний і бурхливо розвивається організм. Не вміючи володіти собою, молодь стає развязнее, грубіше, цинічнішими. Вона прагне піти від очей дорослих. «Хочемо святкувати одні, нам цікавіше, вільніше»,- так говорять вони. Дорослих ображають ці слова. Але не самі вони винні в цьому? Зуміли вони в свій час зробити спільне спілкування цікавим і привабливим?
Молодь може збиратися в сім'ях у суботні або недільні вечори. Від батьків багато в чому залежить зміст цих зустрічей, їх організація і спрямованість. Скільки цікавих розмов може виникнути за чашкою чаю, є давньою традицією. Як відомо, прогресивні люди минулого століття - поети, художники, революціонери - любили проводити час за чашкою чаю. Вони читали вірші, говорили про літературу, музику, сперечалися про нових порядках, про свої захоплення... Їм зовсім не було нудно, і зовсім не вимагалося вина як збудливого кошти.
Чому б і тепер не повернутися до цієї прекрасної старої традиції, присвяченій зустрічі товаришів, друзів? І тоді основним змістом таких зустрічей стали б цікаві розмови, суперечки, міркування про все захоплюючому юні серця і не виникла б думка про спиртне.
Однією з прекрасних сімейних традицій, що має неабияке значення для правильного виховання дітей є обговорення членами сім'ї подій минулого дня.
Ось що писав про такий традиції А. С. Макаренко!
«Цей час повинен бути обов'язково відпочинком для всієї родини. А раз так, то він повинен бути радісним і красивим. Адже часом це єдиний момент, коли вся сім'я сходиться разом і коли кожен може поділитися тим, що з ним трапилося за день. І тому треба створювати щиру і доброзичливу обстановку, треба і про себе зуміти щось розповісти (і не тільки хороше). Тоді у дітей виникає бажання поділитися з батьками тими своїми невдачами, в яких вони винні. Батькам не слід висловлювати в цей момент засудження, а зробити це потім. Треба всіляко оберігати святковість і урочистість години відпочинку сім'ї».
Така традиція особливо важлива для виховання стій* кого моральної поведінки дітей. Не маючи достатнього досвіду такої поведінки, достатніх знань про нього і до того ж позитивного прикладу дорослих, вони здійснюють немало негідних вчинків. Про таких вчинках батьки, як правило, дізнаються або від вчителя (записи в щоденнику учня), або від інших дітей, або від громадських діячів. У дуже рідкісних випадках діти самі повідомляють про свої помилки батьків. Ці випадки мають місце в тих сім'ях, де відвертість і щирість стали звичайним явищем, де дитину не б'ють за вчинений проступок, а намагаються його зрозуміти, пояснити йому причину досконалої помилки і одночасно суворо вимагати її виправлення. Зазвичай у таких сім'ях виростають дуже чесні, прямі, відкриті люди, які вміють зізнатися в поганому, негідну.
