У спортивній медицині, крім вивчення морфологічного складу крові, в даний час набувають поширення методи вивчення функціональних властивостей лейкоцитів. Використання цих методів дослідження дозволяє вивчити обмінні процеси, що відбуваються в клітині, і виявити ензими, які беруть участь у клітинному метаболізмі. Так, наприклад, глікоген, будучи енергетичних речовиною, що забезпечує рухову, фагоцитарну, переварюючу та інші здатності лейкоцитів. Його кількість у спортсменів таке ж, як і у не займаються спортом. Проте в стані гострого і хронічного стомлення цей показник значно зменшується. Зміна кількості глікогену лейкоцитів після фізичного навантаження також може служити критерієм оцінки функціонального стану спортсмена. Якщо воно досить висока, то після навантаження кількість глікогену зменшується, а якщо низький, то цей показник не змінюється. Визначення лужної фосфатази, пероксидази і РНК суттєво допомагає спортивного лікаря при обстеженні спортсменів. Велике значення, яке мають ці ферменти в метаболізмі лейкоцитів, визначає необхідність їх дослідження, так як з їх допомогою можна оцінити ті зміни, які відбуваються в організмі при фізичній роботі.
По А. С. Яновської (1970), існують 2 типи реакції периферичної крові у відповідь на неадекватну і адекватну фізичні навантаження для спортсменів. Якщо після 1-ї в крові спостерігається 3-я фаза міогенного лейкоцитозу, зменшення кількості глікогену, активності пероксидази і збільшення РНК, то після 2-ї ці зміни не визначаються. Автор вважає, що при неадекватній реакції відбувається виснаження мієлоїдного резерву, а при адекватній - перерозподіл крові в транспортній системі.
В більш пізній роботі А. С. Яновська (1985) пропонує використовувати й інші показники, які можуть сприяти своєчасному виявленню ранніх ознак перевантаження організму. Зокрема, йдеться про визначення лактатдегідрогенази, сукцинатдегідрогенази, цитоплазматичної та мітохондріальної α-глицерофосфатдегидрогеназы та ін.
На можливість використання в якості критеріїв втоми визначення пероксидази і лужної фосфатази вказує Ст. Н. Волков (1971).
Однак картину змін периферичної крові не можна вважати повною без урахування кількості еритроцитів і гемоглобіну. Використання цих показників для оцінки впливу фізичного навантаження на систему крові традиційно. Такі дослідження проводилися багатьма авторами. При обстеженні спортсменів різних видів спорту ними встановлено, що під впливом фізичного навантаження відбувається збільшення кількості еритроцитів і гемоглобіну. Деякі автори вважають, що збільшення цих показників відбувається за рахунок виходу крові з депо, а також згущення крові через дегідратації. Ця реакція розцінюється як показник гарної підготовленості спортсменів.
Поряд з даними про підвищення кількості еритроцитів і гемоглобіну в крові при фізичному навантаженні, в літературі є відомості про їх зменшення. Як вважають А. Н. Воробйов і М. С. Кірєєва (1961), подібна реакція пов'язана зі зниженням резистентності формених елементів, але в основному вона відбувається за рахунок надходження тканинної рідини в кровоносне русло з-за збільшення хлоридів у крові внаслідок посиленого потовиділення при м'язовій діяльності. Одночасно наступає наростання кількості ретикулоцитів внаслідок збільшення їх вироблення кістковим мозком в результаті подразнення його продуктами розпаду еритроцитів і посиленого дозрівання еритробластів у кістковому мозку.
Таким чином, можна вважати, що зміна картини периферичної крові здатне відображати ті зміни, які наступають в організмі спортсмена у відповідь на фізичне навантаження. При цьому про його пристосованості до виконання навантаження можна судити за ступенем зміни зазначених показників. Однак, як зазначалося вище, величина показників кількості еритроцитів і гемоглобіну залежить від співвідношення ОЦЭ і ОЦП, оскільки від зміни будь-якого з них вони будуть суттєво змінюватися. Одними з перших, хто вказав на підвищення ОЦК під впливом фізичного навантаження у людини, були Е. Schneider, L. Havens (1915). J. Barcroft (1925) в дослідах на тваринах встановив наявність у селезінці депо крові, звідки вона надходить в кровоносне русло при фізичній роботі. Проте оскільки для оцінки показників периферичної крові необхідно знати не стільки ОЦК, скільки величини ОЦЭ і ОЦП, то необхідно коротко зупинитися на зміну останніх.
