Експериментально встановлено порушення поведінкових реакцій у потомства щурів, які отримували великі дози фенобарбіталу (35-52 мг/кг) з питною водою в період вагітності. Так, наприклад, у цих щурів спостерігалося посилення дослідницької активності поряд із зменшенням тривалості нерухомого періоду в темній камері [Chapman J. Ст., Cutler М. G., 1982]. Подібні результати отримані при введенні щурам високих доз (200-400 мг/кг) глутетимида (син. ноксирон) на 14-15-й день вагітності. Це призводило до зменшення рухової активності і одночасно до збільшення латентного періоду пробіжок при навчанні в лабіринті потомства 1-го покоління [Котін А. М., Ігнатьєва Т. В., 1982].
Здатність фенобарбіталу індукувати активність ферментів мікросомального окислення, які беруть участь у біотрансформації ксенобіотиків, може призводити до різних эмбриопатиям при одночасному введенні цього препарату з іншими лікарськими речовинами. За даними Т. Nomura і співавт. (1984), барбітал і фенобарбітал підсилюють тератогенну і эмбриолетальное дію аминоптерина у мишей. Автори пов'язують це з індукцією ферментів печінки, що беруть участь у трансформації аминоптерина в тератоген.
Тератогенний ефект снодійних препаратів інших хімічних груп не виявлено. Так, введення вагітним щурам та кролям великих доз (100-200 мг/кг) метаквалона не супроводжувалося виникненням у потомства дисморфогенеза [Brendel К., Duhamel К. С., Shepard Т. Н., 1985].
Встановлено вплив фенобарбіталу на розвиток статевої системи потомства. Підшкірне введення 40 мг/кг препарату щурам з 12-го по 19-й день вагітності порушувало процес статевого дозрівання у їх потомства [Gupta Ch., Shapiro В. Н., Yaffe S. J., 1980]. У самців спостерігалися затримка опущення і зменшення маси насінників, зниження фертильності, а у самок - затримка відкриття входу в піхву; поряд з цим відбувалися зміни естрального циклу.
У механізмі дисфункції репродуктивної системи, що викликається фенобарбіталом, істотне значення має підвищення рівня гонадотропінів, в першу чергу лютеїнізуючого і статевих гормонів у тварин, пренатально отримували фенобарбітал [Yaffe S. J., 1980]. Вплив фенобарбіталу на рівень статевих гормонів знайшло підтвердження в клінічних спостереженнях. Так, наприклад, двотижневий прийом жінками в пізні терміни вагітності фенобарбітону в дозі 100 мг на день приводив до зниження концентрації естріолу в сироватці крові [Heikkinen I., Luoma P., Glostalo P., 1985].
В даний час дискутується питання про можливість тератогенної дії барбітуратів на плід людини. Більшість авторів заперечують таку можливість. Є дані про відсутність дисморфоза у плода вагітних, які користувалися снодійними засобами в ранні терміни вагітності [Tuchmann-Duplessis Н., 1984].
У той же час у новонароджених виявлялося пристрасть до фенобарбіталу в тих випадках, коли матері-наркомани продовжували приймати великі дози цього препарату протягом всієї вагітності або останнього її триместру.
Явища лікарської залежності до фенобарбіталу і синдром відміни у новонародженого можуть бути куповані введенням йому даного препарату, а також призначенням аміназину [Tuchmann-Duplessis Н., 1984].
Додатковим фактором можливого негативного впливу фенобарбіталу на організм новонародженого є висока ступінь його екскреції в грудне молоко. Співвідношення концентрації фенобарбіталу в грудному молоці та сироватці крові вагітних становить 0,17-0,28. При застосуванні терапевтичних доз препарату його концентрація в сироватці крові вагітної становить 30 мг/л, в той час як ймовірна концентрація в грудному молоці - 6 мг/л [Birkett D. J., Grygiel J. J., 1981]. При систематичному прийомі фенобарбіталу годують груддю жінками у новонароджених спостерігається підвищена сонливість.
