Вище вже згадувалося про те, що фенобарбітал індукує активність цитохром Р-450-залежних мікросомальних оксидаз змішаної функції, що приймають участь у процесі детоксикації різних ксенобіотиків, у тому числі і лікарських засобів. Подібний ефект препарату проявляється і в організмі плода. Введення самкам щурів 50 мг/кг фенобарбітону з 16-го по 19-й день вагітності сприяло підвищенню маси печінки плода, вміст цитохрому Р-450. Разом з тим відзначалося збільшення швидкості виведення 14С-левомицети-на разі введення його новонародженим крысятам. Це створює передумови для використання фенобарбіталу з метою антенатальної профілактики токсичного впливу лікарських препаратів на плід і новонародженого. Подібна терапія досить широко використовується в даний час для профілактики гіпербілірубінемії новонароджених при резус-конфліктній вагітності. Найбільш виражений ефект досягається при призначенні фенобарбіталу вагітним жінкам до пологів, а потім новонародженим в перші дні життя [Скакун Н. П., 1976].
Застосування фенобарбіталу засноване на властивості індукувати в організмі вагітної активність УДФ-глюкуронілтрансферази, сприяючи утворенню de novo цього ферменту в печінці плода. Завдяки цьому значно зростає утворення нетоксичних глюкуронідів білірубіну. Встановлено, що застосування вагітними сумарної дози фенобарбіталу в 1 г протягом декількох тижнів до пологів знижувало частоту і вираженість гіпербілірубінемії у немовлят цих жінок порівняно з дітьми контрольної групи. Детальне неврологічне обстеження не виявило яких-небудь порушень у дітей, матері яких отримували перед пологами фенобарбітал [Valaes Т. et al., 1980].
У нашій лабораторії А. Р. Цыпкун (1979) експериментально довів можливість посилення за допомогою фенобарбіталу компенсаторно-пристосувальних реакцій організму новонароджених кроликів, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію. Введення фенобарбіталу натрію в добовій дозі 20 мг/кг внутрішньом'язово з 24-го дня вагітності і до пологів істотно знижувало мертвонароджуваність. У новонароджених кроленят відсутні характерні ЕКГ і ЕЕГ-ознаки гіпоксії. У механізмі противогипоксического ефекту фенобарбіталу суттєве значення мало поліпшення процесів транспорту, капілярно-тканинної дифузії та утилізації кисню, підвищення вмісту РНК в тканині печінки новонароджених кроленят. Ці дані з'явилися експериментальним обгрунтуванням для застосування фенобарбіталу в комплексному лікуванні 30 вагітних з вродженими та набутими вадами серця, хронічною гіпоксією плода [Гутман Л. Б. і співавт., 1979]. Встановлено, що щоденне застосування препарату вагітними в дозі 50 мг протягом 7-10 днів до пологів сприяє покращанню стану новонароджених. Одночасно підвищується вміст АТФ в еритроцитах зменшується вміст молочної та піровиноградної кислот у крові новонароджених, нормалізуються параметри КОС.
