Зіставленням особливостей екскреції естрогенних гормонів з даними кольпоцитограмм займалися багато дослідників.
Дослідження Е. К. Калантарової, Р. В. Ординець (1949) та багатьох інших авторів показали, що збільшеної продукції естрогенів відповідає IV реакція піхвового мазка за класифікацією Гейста і Салмона.
Р. М. Лещинюк (1965а) у хворих з ювенільними кровотечами виявила відповідність між показниками цитологічного дослідження піхвових мазків і змістом естрогенних гормонів в сечі. Проте М. Р. Арсеньєва, О. Н. Савченко, Р. С. Степанов (1960) і О. А. Карімова (1961) у жінок у стані менопаузи не спостерігали відповідності добової екскреції естрогенів та цитологічної картини піхвового мазка.
Danila-Muster і Maxim (1952), провівши порівняння у 65 хворих вмісту естрогенів у сечі з даними цитологічного дослідження піхвового мазка, встановили збіг даних у 60% випадків. В 35,4% випадків паралелізму між екскрецією естрогенів і даними кольпоцитограмм виявлено не було. Автори вважають кольпоцитологічний метод дослідження надійним тестом для оцінки естрогенної функції яєчників.
Для з'ясування кореляції між рівнем естрогенів у сечі і ступенем естрогенної стимуляції піхвового епітелію Young, Bulbrook і Greenwood (1957) порівняли цитологічну картину 75 піхвових мазків з продукцією естрогенів у 53 жінок у віці від 26 до 80 років. Автори обчислили коефіцієнт кореляції і встановили її високу ступінь між цитологічної картини піхвового мазка, сумарними естрогенами і эстриолом і відсутність між цитологічної картини піхвового мазка і продукцією естрону та естрадіолу. Мабуть, остання диспропорція пояснюється низькими показниками естрону і естрадіолу (кількість цих фракцій естрогенів нерідко було нижче межі чутливості методу Брауна).
На думку В. М. Дильмана (1958), цитологічний метод піхвових мазків дозволяє скласти лише загальне уявлення про продукцію естрогенів, але з його допомогою неможливо точно встановити вміст цих гормонів в організмі.
С. С. Добротин, А. Ф. Добротина (1965, 1966), А. Ф. Добротина (19666) повідомили про паралелізм екскреції естрогенів і даних кольпоцитограмм хворих з дисфункціональними матковими кровотечами, обумовленими ановуляцією. По зміні ацидофільне (ИА) і каріопікнотіческого (ІК) індексів у хворих з дисфункціональними матковими кровотечами ановуляторних типу було виділено 6 типів кольпоцитограмм: 1) кольпоцитограммы проліферативного типу з легкої естрогенною стимуляцією (ІА та ІК менше 30%); 2) кольпоцитограммы проліферативного типу з помірною естрогенною стимуляцією (ІА та ІК коливаються від 30 до 60%); 3) кольпоцитограммы проліферативного типу з високою естрогенною стимуляцією (ІА та ІК понад 60%); 4) кольпоцитограммы з різкими коливаннями ацидофільне і каріопікнотіческого індексів, зумовленими змінами рівня естрогенних гормонів в організмі; 5) кольпоцитограммы з постійною наростаючою естрогенною стимуляцією аж до різко виражених проліферативних змін піхвового епітелію (до початку наступного кровотечі); 6) кольпоцитограммы, що нагадують кольпоцитограммы при овуляторному циклі, але з більш вираженими показниками естрогенної стимуляції.
При зіставленні різних типів кольпоцитограмм у 41 хворий з особливостями екскреції естрогенів встановлено, що із 7 хворих з кольпоцитограммами, що свідчать про легкому эстрогенном впливі на піхвовий епітелій, у 6 хворих був постійний низький тип екскреції естрогенів і лише в одній - коливний.
