Таким чином, у відповідності зі змінним ходом менингеального процесу при ранньому сифілісі має значення динаміка змін спинномозкової рідини. Тому одноразове її дослідження говорить тільки про певний і відносно обмеженому в часі етапі хвороби. Зіставлення результатів досліджень спинномозкової рідини з клінічними даними, з тривалістю сифілісу я проведеним лікуванням дає лікареві великі можливості для судження. При люмбальних пункціях основні показники патології спинномозкової рідини (цитоз, білок, глобулінові реакції, реакція Вассермана, колоїдна крива) можуть перебувати в різноманітних поєднаннях. З практичних міркувань ці поєднання можна звести до таких груп (табл. 1).
Такий поділ, звичайно, умовний. Навіть нормальна спинномозкова рідина не може мати абсолютного значення, бо досліди на кроликах показали, що спинномозкова рідина з абсолютно нормальними показниками в окремих випадках може викликати зараження.
При рідкісних секціях померлих у період раннього сифілісу, коли за життя була констатована нормальна спинномозкова рідина, гістологічне обстеження дуже часто выявляло ясні ознаки сифілітичного ураження оболонок мозку. Таким чином, треба прийняти положення, що нормальна спинномозкова рідина ще не свідчить про повну відсутність специфічного менінгіту. Специфічний процес в оболонках мозку повинен досягти значних ступенів в одному місці (локально) або бути генералізованим, щоб дати про себе знати патологічними реакціями в спинномозковій рідині. У зв'язку з цим набуває особливого значення мінімальна патологія (I ступеня), яка, без сумніву, свідчить про наявність в оболонках інфекції та відповідних патологічних змін.
Навіть при всіх цих застереженнях показники спинномозкової рідини у хворого сифілісом є для лікаря найважливішим орієнтиром в ході хвороби, ефективності терапії і в подальшому контролі.
