У всіх наших сновидіннях немає жодного елемента, якого б не було в минулому життєвому досвіді.
Таким чином, всі наведені тут приклади сновидінь свідчать про певний порядок включення коркових сигнальних систем у процесі переходу ВІД Сну до бодрственному станом, а саме: з початку
включається перша сигнальна система, а потім друга. Ми не зустріли жодного випадку, де було б навпаки.
У зв'язку з розглянутою нами закономірністю постає питання: чому в сновидіннях переважають зорові образи? Чому при засипанні, коли вимикається друга сигнальна система, виступають саме зорові образи? Так відбувається майже у всіх людей, і цей факт визнають усі дослідники сновидінь. Він добре відомий і письменникам, які починають опис сновидінь у своїх художніх творах із зорових образів, будь то опис дійсного сновидіння або поетичний вимисел. Сон Тетяни Пушкін починає так:
І сниться дивний сон Тетяни, Їй сниться, ніби вона Йде по снігової галявині, Сумно імлою оточена; У снігових заметах перед нею Шумить, клубит хвилею своєю Кипучий, темний і сивий Потік, не скутий взимку; Дві жердочки, склеєні крижиною, Тремтячий, згубний місток, Покладені через потік; І перед шумящею безоднею, Подиву повна, Остановилася вона, і т. д.
Як видно з наведених рядків, початок сну Тетяни все виткане з поетом зорових образів.
Треба думати, що зорові сновидіння є віддзеркаленням філогенетично більш давньої мозкової діяльності. При гальмуванні другої сигнальної системи відбувається регресія вищої нервової діяльності на філогенетично більш ранній рівень інтеграції нервових функцій - на рівень першої сигнальної системи. При цьому потиличний відділ кори великих півкуль замінює панування лобного відділу. А. А. Заварзін на основі багаточисельних гістологічних досліджень своїй лабораторії прийшов до висновку, що з еволюційної точки зору корковий зоровий аналізатор в людини має філогенетично більш давній тип архітектоніки - так званий «екранний тип будови.
Ми вважаємо можливим пояснити переважання зорових образів у сновидіннях з точки зору еволюційної закономірності регресії (зсуву назад).
В процесі іррадіації сонного гальмування може відбуватися дисоціація, функціональне розщеплення коркових і підкіркових систем. Тут можливі три основних варіанти дисоціації:
1) дисоціація між корою і подкоркой,
2) дисоціація між першою і другою корковими сигнальними системами,
3) дисоціація між системою экстероцепторов і системою інтеро - і проприоцепторов (у межах першої сигнальної системи).
Ці варіанти дисоціації в процесі сну можуть різним чином комбінуватися і створювати складне функціональне роздроблення вищої нервової діяльності, що наближає останню, як говорили деякі, до «тимчасового божевілля».
У цій складній функціональній дисоціації мозкової діяльності під час сновидінь велике значення належить ослаблення і випадання вищого контролю з боку другої сигнальної системи, захватываемой сонним гальмуванням в першу чергу. За допомогою цього гальмування відбувається тимчасове відщеплення однієї системи від іншої, а також розщеплення коркових нервових слідів різної давності.
При функціональній дисоціації коркових і підкіркової систем в процесі сну ми повинні також припустити і можливість позитивної індукції з загальмованою системи на ще не цілком загальмовані. Так, при загальному гальмування кори може виникнути позитивна індукція на підкірку, при гальмуванні другої сигнальної системи - позитивна індукція на першу. Ця позитивна індукція є фазовий явище. Вона відіграє істотну роль у нервовому механізмі сновидінь.
Таким чином, при фізіологічному аналізі сновидінь ми повинні рахуватися з наступними трьома закономірностями:
1) закономірністю послідовного виключення і включення коркових сигнальних та підкіркової систем в процесі сну,
2) закономірністю функціональної дисоціації коркових сигнальних та підкіркової систем при розвитку сну,
3) механізмом позитивної індукції.
