Реалізація потягів у людини пов'язана з спонукальними мотивами, усвідомленням цілей діяльності і іншими сторонами мотиваційно-потреб сфери. У зв'язку з цим, потяги можуть гальмуватися, придушуватися, переключатися з однієї модальності на іншу, змінювати свої часові та інші характеристики, вступати в протиріччя один з одним. Проте відбувається це головним чином тоді, коли кожне з двох потягів усвідомлюється і перетворюється в мотиви протилежної спрямованості. Подібного роду конфлікти в комплексі потягів розвиваються в тих випадках, коли поряд з наявністю одного потягу у свідомості людини з'являється переживання і розуміння його забороненість або необхідності будь-якого іншого потягу. Потяг до чого-небудь, з одного боку, і свідомість необхідності відмовитися від нього, з іншого боку, відносяться до різних рівнів структури особистості, нерідко набувають суперечливі відносини. У випадках наявності конфлікту потягу (так званого драйвінг-конфлікт) виникає напружений стан, який дозволяється у подальшому у процесі свого розвитку шляхом формування суперечливих мотивів дії й боротьби між ними, коли в результаті цієї боротьби перемагає який-небудь один з мотивів. Таким чином, у разі наявності конфлікту потягів результат визначається все ж свідомістю.
В. С. Мерлін [1964] вважає, що потяги є формами вираження найбільш елементарних потреб. Однак, незважаючи на первинність у процесі мотиво - і цілеутворення, потягу у нормальної людини знаходяться під контролем свідомості, під контролем особи, а це означає, що вони (потягу) не настільки елементарні психічні явища. Органічні потреби дійсно формують потягу в онтогенезі, але в тому ж онтогенезі, на стадії формування свідомості та особистості в процесі виховання, потягу потрапляють під їхній вплив і, таким чином, надихаються.
Отже, можна сказати, що в цілому існують дві точки зору на проблему свідомості потягів: по-перше, потяг як повністю несвідоме психічне явище і, по-друге, потяг як більш або менш усвідомлена форма прояву мотиваційно-потреб сфери. Нам видається, що друга точка зору більшою мірою відповідає діалектико-матеріалістичного принципу в розумінні психічного. Було б неправильним розуміти феномен потягів як повністю несвідоме психічне явище. Неусвідомленість, або безпредметність, потягу можна уявити лише на самій початковій стадії його появи. Ця стадія формування потягу у психічно здорового, свідомого людини вельми короткочасна, а в деяких випадках і взагалі непомітна у формуванні та перебігу мотиваційно-потребностного процесу. Безпосередньо після виникнення спонукального ефекту починається аналітичний процес, спрямований на раціоналізацію з'явився переживання, на пошуки його предмета. При цьому не є виключно важливою обставиною, адекватний або неадекватний цей предмет (чи мотив) мети задоволення потреби. Цей процес протікає дуже швидко, і чим вищий рівень розвитку особистості, тим швидше людина приходить до знаходження предмета потягу. Дана ситуація дуже схожа на ту, яка має місце при формуванні станів тривоги у здорових осіб і у хворих неврозами. Так зване «вільно плаває занепокоєння» у здорових людей дуже швидко перетворюється в опредмеченное стан страху; суб'єкт знаходить справжню причину тривоги і починає побоюватися конкретного предмета, ситуації чи явища. На відміну від здорових людей у хворих неврозами стан безпредметною тривоги може затягуватися на більш тривалий час, але в підсумку суб'єкт знаходить або істинний предмет страху, або його субститут, який у випадках суб'єктивно складних ситуацій стає предметом нав'язливих (фобічний) переживань.
В процесі такої пошуково-свідомої діяльності можуть бути знайдені предмети, прямо ведуть до мети, тобто до усвідомлення конкретного шляху в задоволенні потреби (наприклад, при відсутності яких-небудь серйозних перешкод), або предмети, які неповністю задовольняють потяг. Якщо пошук здійснюється в невірному напрямку, то може бути знайдений предмет потягу, не веде до його задоволення, і тоді виникає ситуація, або сприяє зміні напрямків пошуку, або веде до появи субституція. Останній варіант характерний для хворих неврозами, психопатіями і деякими іншими нервово-психічними захворюваннями, при яких формується комплекс патологічних потягів. Таким чином, і при патологічних станах роль свідомості (якщо, звичайно, воно не характеризується грубими порушеннями) залишається дуже важливою, так як саме свідомість пропонує суб'єкту псевдовыход з своєрідного глухого кута, підказуючи йому різні варіанти заступників предметів і дій, що дозволяють хоча б тимчасово знизити напругу потягу.
Сторінки: 1 2 3 4
