На сучасному рівні техніки не можна досягти безшумної роботи або зниження шуму до гранично допустимих рівнів у всіх виробництвах, і тому відоме значення набувають питання раціоналізації праці і відпочинку. Е. В. Андрєєва-Галаніна виділяє питання про короткочасних перервах, про забезпечення відпочинку в безшумної обстановці в приміщеннях, де стіни і стелі покриті звукопоглинальним матеріалом.
Все більшого значення набувають заходи індивідуального захисту органів слуху робітників від впливу шуму. Для цієї мети запропоновані різні типи антифонів (заглушителей), шоломів, а для ослаблення передачі вібрації - спеціальні пристрої. Найбільш старим і розповсюдженим типом антифона є грудочка вати, який багато робочі закладають під час роботи в зовнішній слуховий прохід. В оцінці профілактичного значення цього способу літературні дані суперечливі. При дослідженні ми відзначали позитивну роль цього заходу при короткочасному впливі шуму, а також іноді у молодих робітників, у яких при постійному користуванні ватою слух виявився менш зниженим, ніж у не користувалися нею. У робітників ж з великим стажем роботи в шумних цехах позитивної ролі закладання у вуха вати не відзначали, тобто не знаходили помітної різниці в стані слуху. Відсутність позитивної ролі вати пояснюється або тим, що вона не закриває слуховий прохід герметично, або посиленням впливу вібрації при затыкании вуха. Для поліпшення герметизації роблять тампони з вати, змоченою жиром, антифони з воску і т. д. За даними Peyser, при затыкании вуха ватою шум лише трохи послаблюється, при тампоні, змоченому жиром, ефект ослаблення шуму в кілька разів більше.
Питання про ефективність антифонів вивчався експериментально в умовах виробництва (З. С. Гробштейн і А. В. Кугаро). Експерименти підтвердили висловлене раніше положення про те, що при поєднанні шуму і вібрації закриття слухового проходу звукоізолюючим матеріалом ефекту не дає. С. А. Винник (1940) на підставі своїх спостережень припускає можливість навіть негативної дії антифонів.
В даний час виготовляються спеціальні і ефективні в сенсі зменшення сили шуму антифони. Вони заглушають або зменшують інтенсивність шуму, що доставляється у вухо, на 30-35 дБ; (високі звуки вище 1000 Гц на 30-40 дБ, нижчі - лише на 15-20 дБ).
Для найбільш чутливого органу слуху, особливо потребує захисту, потрібно вважати порогом шкідливої дії для високочастотного шуму 70 дБ. При користуванні антифоном слух не постраждає лише в тому випадку, якщо заводський шум не вище 100-105 дБ. Між тим іноді шум досягає межі больової чутливості, навіть перевершує її (140 дБ і вище). Очевидно, що зниження акустичними фільтрами антифонів інтенсивності на 30-35 дБ не є достатнім захистом навіть для осіб, найбільш стійких до шуму, для яких небезпечний рівень починається в області 85-90 дБ. Звичайно, можна більш складним приладом домогтися більшого заглушення шуму, але користування ним буде дуже незручним. Крім того, при великих інтенсивностях шуму повітряна хвиля призводить до коливання кістки черепа, і внутрішнє вухо порушується кістковим або остеотимпанальным шляхом. У цьому відношенні мають перевагу шоломи, які покривають голову. Поєднанням шолома з антифоном досягається зниження шуму 50 дБ.
