Проблема здоров'я і довголіття, будучи соціально-біологічної, тісно пов'язана з факторами зовнішнього середовища і насамперед з харчуванням, яке розглядається як фізіологічний засіб хімічної регуляції обміну речовин і функцій організму. У монографії дана оцінка асортименту продуктів у фактичному харчуванні літніх і старих людей, його хімічного складу, що дозволило прийти до висновку про неповну відповідність їх харчування вимогам, нормам геродиететики і намітити шляхи подальшої раціоналізації харчування літніх. У доцільності цього переконують дані про зв'язки різної калорійності їжі, її жирового компонента з загальним станом організму літніх і старих людей, функціональним станом серцево-судинної системи, ліпідний обміну, системи згортання крові та ін Встановлені відмінності в харчуванні чоловіків і жінок, можливо, з'являться одним з факторів, що визначають різний стан здоров'я людей на певних етапах старіння.
Під впливом спрямованих змін у харчуванні встановлені сприятливі зрушення в стані здоров'я. Зроблена спроба обгрунтувати норми потреби літніх людей у білках і уточнити біологічний вплив на організм людини похилого різних жирів, що використовуються в харчуванні. Подальші дослідження в цій області доцільно зосередити на розробці оптимальних норм потреби літніх і старих людей в основних харчових речовинах (вітаміни, мінеральні елементи, жирні кислоти, амінокислоти та ін) з урахуванням їх способу життя в різних клімато-географічних зонах країни. В експериментальному аспекті проблеми до числа перспективних слід віднести вивчення харчування як засобу пролонгування видової тривалості життя і суті механізмів відбуваються фізіологічних і біохімічних процесів. У доцільності цього переконують отримані дані. Досить актуальні в даний час і організація геріатричної допомоги, способи розселення і типи житла для населення похилого та старечого віку.
На основі спеціального вивчення захворюваності та стану медичного обслуговування населення старшого віку в лікувально-профілактичних установах в монографії показано особливості здоров'я, визначено шляхи розвитку та принципи організації геріатричного обслуговування цих контингентів населення. З урахуванням збільшується з віком потреби населення у всіх видах лікувально-профілактичного обслуговування (амбулаторне, стаціонарне, швидка медична допомога) підкреслюється важливість посилення геріатричної спрямованості у роботі лікарів і середнього медичного персоналу всіх спеціальностей та насамперед лікарів-терапевтів, так як більше половини відвідувань осіб похилого та старечого віку здійснюється до цих фахівців. Одночасно вказується на необхідність переважного розвитку і вдосконалення амбулаторно-поліклінічного обслуговування і передусім допомоги на дому.
Велике значення в медико-соціальному забезпеченні старих людей має робота будинків-інтернатів для престарілих. На основі аналізу зрушень, що відбулися в складі надходять в будинки-інтернати в останнє десятиліття, та змін стану здоров'я проживаючих у них намічені подальші напрями розвитку медико-соціальної допомоги в цих закладах. Вони визначаються заходами по організації медичного забезпечення осіб старшого віку (наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР № 347 від 19 квітня 1977 р.), якими передбачається поліпшення медичної допомоги цим контингентах в лікувально-профілактичних установах, організація курсів підготовки лікарів та середніх медичних працівників з питань геронтології та геріатрії у відповідності з потребою органів охорони здоров'я у зазначених фахівців.
